Левандівка, це кольонія львівських залізничників, яка лежить під самим Львовом. Кольонія скоро виросла в окрему громаду зі своїм війтом, громадською радою і т. д.
Люди почали орґанізуватися. Поляки собі, а Українці заснували собі там читальню "Просвіти", Касу і т. д. Це дуже не подобалося тамошному шинкареви Сендерови Шайнінґерови.
Прийшли вибори до громадської ради і при них Українці й Поляки викинули Шайнінґера з ради. Це вже дуже йому не сподобалося.
І прийшла світова війна. Австрійські власти почали на осліп арештувати політично підозрілих людей. Шайнінґер — як сам це признає в своїм донесенню до військової команди у Львові, — зробив донесення на місцевих москвофілів, їх спис дав місцевій жандармерії, спричинив їх арештування і інтернування в талєргофському пеклі. В тому списі не було ні одного москвофіла, бо таких на Левандівці взагалі не було й нема. В ньому отже найшлися всі виділові товариства "Просвіта" разом зі своїм головою і инші видніші Українці.
Тоді арештoвано й вивезено до Талєргофу:
1. Івана Кульчицького, члена чит. "Просвіти" і гром. секретаря в Білогорщі.
2. Франца Жарського, голову чит.
3. Юрка Калявського, виділового читальні.
4. Теодора Литвина, члена чит.
5. Ілька Макаревича, члена чит.
6. Івана Костюка, касієра чит.
7. Антіна Скоценя, заст. голови.
8. Семена Дізяка, члена чит.
9. Василя Федоня, члена укр. тов. Сокіл III.
Трох з них померло; двох на пятнистий тиф ще в Талєргофі, а саме Юрко Калявський і Ілько Макаревич, а третий Іван Кульчицький, з причини фізичного і душевного вичерпання безпосередно по випущенню його на волю на весні 1915 р.
Та Сендерови Шайнінґерови було за мало тих жертв і як тільки вернули австрійські війська, виступив з новим доносом, щоби затурити до криміналу ще й жінки тих жертв і инших неприємних собі людей.
До жінок талєргофських жертв долучив ще і трох Поляків, Натаньского, Лібкіхера і війта Щепаньского. В донесенню закинув їм Шайнінґер, що вони спричинили знову його арештування підчас російської інвазії.
Ровправа проти них відбулася в листопаді і скінчилася увільненням всіх від вини й кари. Австрійська прокураторія внесла одначе спротив і найвищий трибунал у Відні затвердив увільнення що до 7 обжалованих. Одначе наказав на ново перевести розправу проти 4 обжалованих, а саме з Натанським, Катериною Кіркорович, Анною Костюковою і Каролиною Калявською.
Розправа, як ми вже доносили, відбулася дня 31. січня у Львові і її відрочено.
Нещасні жертви терплять ще далі.
Вперед!
06.02.1920