◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Ревізія. Сими днями відбули ся судові ревізії у кількох учеників учительскої семинарії в Станиславові.

Кс. Донат Садлейскій, Доминиканин купаючи ся передвчера в парни Духиньского, неждано збожеволїв. Кс. Садлейскій був в послїдних часах пріором Доминикан в Великих Очах, але єго суспендовано і засуджено на кілька місяцїв реколєкцій в монастири у Львові. З тої причини був він в послїднім часї дуже роздразнений. Кс. Садлейскій походить з одної з польских ґуберній a яко молодий клєрик брав участь в повстаню 1863 року. Недужого перевезено до загального шпиталя.

Скаженого коня приведено сими днями до львівскої школи ветеринарії. Для дальшої обсервації уміщено єго в зелїзній клїтцї. Скаженина обявляє ся у коня в страшний спосіб: Все гризе, а навіть собі з грудей повиривав мясо зубами. Се селяньскій кінь з Рокитни. Від часу истнованя львівскої школи ветеринарії єсть се доперва другій случай.

Руске шкільництво на Буковинї. Після найновійших статистичних даних єсть на Буковинї 108 руских, 22 руско-нїмецких, 10 руско-румуньско-нїмецких, 3 руско-польско-нїмецких і 9 руско-румуньских-польско-нїмецких народних шкіл. Всїх руских дїтей, обовязаних ходити до народних шкіл, було минувшого року 36.105, однако з них 42% т. є. около половини, не ходило до школи.

Увязненє мнимого ґрафа Мілєра чи барона Розе — пишуть нам з Тернопільщини — викликало в Тернополи і околици здивованє. Ся личність тут добре знана. Доси всї думали, що той нїби-барон — то идентична особа з Гуґоном Шенком. В часї процесу Шенка продавано фотоґрафії мнимого барона з підписом "Гуґо Шенк" і мабуть не мало их розійшло ся, бо мнимий барон поробив був численні знакомства. Та й рідка східність тих двох осіб. Оба в однім віцї, оба грали на скрипцї, оба залицяли ся до посажних дївчат або вдовиць; оба техніки по фаху і знатоки горальнї. У Гуґона Шенка знайдено білєти барон Joachim Rose а мнимий ґраф чи барон також прибрав то саме имя. І Шенк і теперішний барон надали в однім роцї листи до царя россійского, надали на той самій почтї — в Грималові. Дивна річ: яким то способом дістав барон концесію на бюро технічне у Львові? Вивіску мав величезну при улици Оссолиньских. Він звик був чванити ся приязнію самих знатнїйших людей. Клопоту мав троха в Скалатї і в Тернополи в старостві, бо-ж єго лєґітімація була недостаточна. З Тернополя робив екскурзії, навіть в далеку дорогу. Чоловік се досить образований. В Тернополи здаєть ся не зробив він нїчого, що могло би бути наганним. Тернопільскі музики бачили в баронї славного скрипака Joachima і дали були в єго честь вечер чи гербату...

Від д-ра Евгенія Олесницкого зі Стрия одержали ми слїдуюче письмо: Від довшого часу появляють ся в часописи "Галичанин" дописи зі Стрия, котрі в високім степени нарушають честь тутешного сотрудника і одного з найвиднїйших членів рускої стрийскої громади Впр. о. Олекси Бобикевича. Монструальність видумок незнаного нам близше кореспондента дійшла до того, що в послїднім дописи закинув о. Бобикевичеви, мов би він не пильнував своїх обовязків яко священик, занедбував науку в школї, належав до патріотичних польских товариств і весь час проводив "на ловах с панами" так, що бідні дїти в школї ждуть на него по кілька годин на науку і не можуть єго діждатись... Русинам стрийским, котрі бачуть щоденно власними очима поведенє о. Бобикевича, справляють подібні дописи тоє вдоволенє, що в ті невеселі і тяжкі для нас часи можуть від часу до часу посміяти ся над богатством фантазій дочисувателя, однак супротив ширшого світа стає о. Бобикевич справдї в такім світлї, на яке зовсїм не заслужив і яке дїйстному станови річей зовсїм не відповідав. З тої причини сповняючи однодушне бажанє всїх Русинів стрийских, заявляю сим прилюдно, що всї ті кореспонденції, вимірені против особи о. Бобикевича, не мають за собою нї крихти правди. Я не компетентний судити о справах церковних, однак маючи безнастанну стичність з рускими стрийскими парохіянами, бачу у них як найповнїйше узнанє для дїяльности о. Бобикевича так, що хиба зла воля може хиба єму закинути брак старанности в тім напрямі. На поли же народної рускої дїяльности єсть о. Бобикевич силою так активною, що хиба той, хто зовсїм нїякої не має з руским житєм в Стрию стичности, може єго заслуги запізнавати. О. Бобикевич має передовсїм неоспориму заслугу що-до орґанізації і знаменитого веденя "Міщаньскої Бесїди", котре то товариство розвиває ся під єго проводом дуже гарно і має перворядну вагу для піднесеня рускости в нашім містї. Рівночасно веде о. Б. також "Міщаньску Читальню" на передмістю Лани, єсть директором каси задаткової, в котрій жертвує безинтересовно свій труд по кілька годин денно, єсть дїяльним членом стрийскої філії "Просвіти", на котрої сходинах виступає часто з популярними відчитами, а в житю товарискім стрийских Русинів припадає єму немала заслуга в удачности руских вечерниць в касинї і продукцій стрийского "Бояна". Взагалї нема в Стрию одного почину, одної роботи між Русинами, до котрої би о. Б. не приложив рук і то щиро, без личної амбіції, а для річи самої. До науки реліґії в школах народних о. Б. не обовязаний, бо на тоє суть в Стрию окремі катихити, отже і неможливо, щоби на него дїти по кілька годин ждали. Вісти про приналежність єго до польско-патріотичних товариств — се проста фарса. Заявленє моє подаю не для яких-будь "славословій", котрих я великим противником, а лише длятого, щоби дати свідоцтво правдї. Думаю також, що як з одної сторони передчасними славословіями псують ся люде, так з другої сторони знов несправедлива наруга над чоловіком, котрий щиро працює, може єго легко знеохотити і що тим способом відстрашено вже у нас неодну спосібну і трудящу одиницю. А одиниць тих у нас, на жаль, так мало!... Прошу приймити і пр. — Д-р Евгеній Олесницкій адвокат в Стрию.

В польскім историчнім товаристві читав д-р Иван Франко в суботу про церковного писателя Ипатія Потія. Зазначивши у вступі взглядне занедбанє літературних праць Потія в нашім віцї і их вагу для лїпшого пізнаня і оцїнки того незвичайного чоловіка, прелєґент розповів докладно про єго світске житє до 1593 р., поправляючи різні неточности і похибки давнїйших біоґрафів (Кишки, Сапіги, Вишневского, Трипольского). Згадавши кількома словами важнїйші факти з пізнїйшого житя Потія, прелєґент перейшов до єго творів. Подїлив их на тра ґрупи: Листи, исторично-полємичні розправи і проповіди. Мимо приватного характеру, деякі Потїєві листи були видруковані ще за єго житя в дїлах "Apokrivy" Броньского і "Antirrhesis"; тепер напечано их значно більше. Прелєґент подав характеристику способу писаня Потїя, послугуючи ся при тім виривками з єго листів. Дальше вичислив розправи, напечатані за житя Потія, котрі можна з більшою або меншою певністю приписати єму, а именно: "Унія Греков з Римом" видана по руски 1595 р. в Вильнї, "Календар римскій новий" вид. по руски в Римі, Autirrhesis", вид. по руски в по польски 1598 в Вильнї, "Prawa і przywileje zatwierdzające unię" вид. имовірно коло 1600 р., "List Melezyusza patryarchy aleksandryjskiego do Pocieja i odpowiedzi na tenżе list Pocieja", вид. по польски в Вильнї 1701 р. Виривками з першої і послїдної працї прелєґент илюстрував літературну манєру автора і закінчив короткою характеристикою проповідей, котра що йно сто лїт по єго смерти видав Лев Кишка. В дискусії забирали голос проф. Кубаля, проф. Дембиньскій і сам прелєґент.

Уличні непорядки викликало в Перемишли дня 31 н. ст. сїчня введенє державної поліції. Хтось розпустив чутку, що занятє постерунків поліційними вояками відбуде ся при звуцї войскової музики і в наслїдок сего зібрала ся на улици Дворского і на площи на "Брамі" численна товпа, переважно міскої драни, що має часто непорозуміня з поліцією. Очевидно, що музики не було і постерунки були заняті з прикладною повагою. По замінї міского поліціянта в конфедератцї на "Брамі" державним поліційним вояком, пійшла товпа Казимирівскою улицею на ранок серед приглушуючого свисту і насмішок з міскої поліції. Однако на тім не скінчило ся; розярена товпа стала кидати камінєм в вікна маґістратского будинку. Сей ексцес усмирила зараз державна поліція, розігнавши розгуляну товпу і арештувавши 5 осіб.

Конфіската муки. Сими днями сконфіскувала торгова власть у Відни у жидівскої фірми Bruder Schmeichler тисяч сотнарів муки за те, що в нїй була примітка споришу, як звістно, шкідного для здоровля. З тої причини долїшно-австрійске намістництво зарядило строгу ревізію збіжевих і мучних складів.

Дрібні вісти. Цїсар дарував погорілцям громади Паликорови, в брідскім повітї, 500 зр. підпомоги. — Цїсар помилував Фр. Бучковского з Золочева, засудженого за убійство Михайла Чернецкого на кару смерти, отже перемінено Бучковскому кару на 20-лїтну вязницю. — Повітова рада в Ярославі призначила на передплату часописи Szkoła і "Учитель" 60 зр.

Дѣло