◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Нотуємо вість, що перемискій епископ д-р Пелеш має небавом дістати суфрагана. Довго він тому опирав ся, аж в остатних часах уже — кажуть — згодив ся, припоручивши від себе трех кандидатів на суфраґанію: крил. Льва Туркевича, д-ра Теофіля Сембратовича і д-ра І. Бартошевского.

З Дрогобицкого пишуть нам: В селї Ріпчичах, дрогобицкого повіта, майже вся старшина громадска з своїм енерґічним війтом Василем Мамчином перестала зовсїм уживати горівки. То само зробила і старшина громадска в Довгім, належачім яко філія до Ріпчич. Примір гідний иншим громадам до наслідуваня!

На дохід бурси им. св. о. Николая в Перемишли устроює видїл тої-ж ві второк дня 12 н. ст. лютого 1895 в Перемишли в сали городскій вечер з танцями. Стрій для дам візитовий або народний. — Початок о годинї 8 вечером. — Вступ, не обмежаючи жертволюбивости, від особи 1 зр. 50 кр., для родини з 3 осіб 4 зр., з 4 осіб 5 зр. Добровільні жертви просимо присилати на руки предсїдателя п. Григ. Цеглиньского, управителя рускої ґімназії в Перемишли.

Оперовий співак п. Євг. Гушалевич, заанґажований тепер при нїмецкій опері в Бернї моравскім, виступав сими днями яко гість в новім нїмецкім театрі в Празї в опері "Травіята". Критика місцевих нїмецких ґазет, як Pragеr Tagblatt-a і других, висказують ся о продукції нашого співака найбільшими похвалами, мало не з одушевленєм, згадуючи між иншим, що він єсть еіn geburtiger Rutchene. Як кажуть, буде п. Є. Гушалевич имовірно заааґажований дирекцією прагскої нїмецкої опери, під досить користними услівями.

Між Поляками викликало велике розяренє заряженнє епископа Лобоса з Тарнова, щоби в часї вечірнї не співали вірні псальмів по польски, лише щоби орґаніст співав их по латиньски. Польскі часописи підносять неоправданість такої латинізації і доказують, що і сам Ватикан не бажає єї, коли на пр. дозволив в найновійших часах полудневим Славянам правити богослуженя по славяньски.

Холєра. Wiener Ztg. оголошує: В галицких повітах станиславівскім і чортківскім холєра цїлковито вигасла і в наслїдок того ті повіти після дрезденьскої конвенції перестають ся уважати за огнище пошести.

Намірене убійство. З Коломиї доносять, що дня 26 н. ст. сїчня кинув ся тамошний слюсар Шидловскій з сокирою на свою 18-лїтну жінку і поранив єї так тяжко в голову, плечі і руки, що нещастна жертва умирає. Відтак покинувши сокиру, кинув ся Шидловскій на тещу, хопив єї за горло і став душити, аж скрутив їй обойчик. По сїм учинку утїк, але зловлено єго в Дятківцях і відставлено до поліційного арешту в Коломиї. Здаєть ся, що Шидловскій допустив ся злочину в приступі божевільности, бо тепер, коли опамятав ся, жалує свого поступку і треба єго пильно стерегти, щоби не наложив на себе руки.

Дурисвіт. В падолистї минувшого року приїхав до Кракова з-за границї якійсь нїби то доктор медицини з Лондона Оттон Міллєр, котрий звав себе також ґрафом і капіталістом з Швайцарії. Хотїв в Кракові женити ся і в тій цїли дбав о те, щоби люде не вивідали ся, хто він. Тимчасом такими заходами звернув на себе .увагу поліції, котра єго увязнила і от що вислїдила. Сей дурисвіт в роцї 1876 був горальником у барона Ю. Щвагайна в ґубернії херсоньскій в Россії. Називав себе тодї Каролем Россе. Недовго там попасав, бо обікрав зовсїм барона і попав ся до вязницї в Єлисаветградї. З вязници сеї утїк і в р. 1879 появив ся в Грималові в Скалатщинї. Мав пашпорт на имя барона Ришарда Розена. В р. 1881 приїхав до Вроцлава яко россійскій підданий і на підставі фальшивих документів дістав від тамошного правительства пруске горожаньство на имя барона Якима Розе. В лютім 1882 року появив ся знов в Грималові, де уходив за россійского капітана. З Грималова перенїс ся до Глїбович, де в добрах ґp. Альфреда Потоцкого занимав ся фабрикацією дріжджей. Але що на тім не розумів ся, то єго відправили. Відтак жив гучно в Тернополи і у Львові та женихав ся до старших а богатих панянок, котрих обдурював в поганий спосіб. Бував в лучших домах і мешкав у одного урядника податкового, котрому на заплату за хату і харч оставив скринку з цеглою і камінєм, а сам утїк. По тім всїм явив ся нараз в р. 1884 аж в Персії... Там оженив ся з протестанткою Францискою Вільдень з Познаня, котра в Персії була місіонаркою. Того самого року приїхав з жінкою до Кракова, казав, що купує маєток, а тимчасом в банку галицкім для торговлї і промислу вимінив три фальшиві банкноти по 50 фунтів штерлінґів (1900 зр.) і утїк до — Америки. В Мойвіль в Америцї постарав ся о потвердженє свого подружа, а на другій рік в Чікаґо уродив ся єму син. В р. 1886 приїхав з жінкою і дитиною до Берлина; там довідав ся, що єго мали видати Россії за обманьство, отже видурив ще від матери жінки 15.000 марок, зруйнував єї родину і знов утїк до Америки, але вже без жінки. Пізнїйше приїхав по жінку забрав єї і десь заподїв, бо з того часу нїхто не знає, де она подїла ся. Сина охресгив Міллєр другій раз инакше, подав для него иншу матїр в метрицї, і в р. 1893 приїхав знов до Европи. Бував по ріжних купелях, жив як пан і хоч уже мав з 60 лїт, дурив дївчата, що буде женити ся, грав гарно на старих скрипках і подобав ся всїм. Торік був в Тренчинї, пізнав ся з одною особою, котру рішив взяти за жінку. За сим дїлом приїхав до Кракова, аж тут і урвало ся дзбанкови ухо — і Міллєр спочив собі у вязници.

Дрібні вісти. В Любчи, рогатиньского повіта, помер дня 10 н. ст. сїчня Едвард Уєйскій, молодшій брат польского поета Корнила. — Цїсар надав послови і нафтовому промисловцеви Ад. Скшиньскому титул ґрафа. — Синдик міста Львова, адвокат д-р Попель, зрезиґнував з тої посади. — Населенє міста Кракова виносить після даних міского бюра статистичного 79.336 осіб, в тім числї 5176 вояків. — Презесом торговельної палати у Львові вибраний д-р Мархвицкій віцепрезесом Піпес. — В Станиславові отруїла ся сїрниками 20-лїтна служниця, Кар. Павловска з Жидачева. — Третій курієрскій зелїзнпчій поїзд зі Львова до Відня ухвалений спеціяльною зелїзничою комісією, котра радила сими днями у Львові.

Дѣло