З виступу депутата обласної Рада проф. І.П. Крип’якевича
Товариші депутати!
Що дала нам радянська влада? Я скажу одверто. Те, що було при німцях і є зараз, то така різниця, як між чорним і білим.
Я хочу коротко зупинитись на становищі львівської інтелігенції, в якому вона перебувала за часів німецько-фашистської окупації. Страшні і жорстокі були ці дні. Німецькі варвари завдали тяжких втрат нашому прекрасному місту — зруйнували підприємства, фабрики і заводи, залізничний транспорт, школи. Вищі учбові заклади були зачинені для українського народу, для наших дітей. Німецькі варвари гадали виховати з нас покірних рабів, людей з слабою волею. Їм не потрібно було, щоб наш народ, щоб діти наші опановували знання, були освіченими громадянами. Окупанти завдали тяжких втрат культурним закладам міста — значно пошкодили і пограбували університет, консерваторію, політехнічний інститут, перетворили в руїни багато шкіл, клубів, бібліотек.
Вони нещадно розправлялись з нашою інтелігенцією. Сотні і тисячі представників інтелектуальної праці були замордовані в катівнях гестапо, розстріляні, повішені, угнані на каторгу до фашистської Німеччини.
З приходом Червоної Армії сонце знову усміхнулося нам. З першого ж дня визволення Львова інтелігенція міста разом з іншими трудящими гаряче взялась за відбудову наших шкіл, вищих учбових закладів, культурно-освітних організацій. За короткий час в області були відроджені десятки шкіл, що дало змогу нормально розпочати учбовий рік. Працюють театри, філармонія, університет, ряд інших інститутів.
Ми, інтелігенти, відчуваємо на собі повсякденне піклування з боку комуністичної партії та радянського уряду. 27 липня був визволений Львів, а 28 липня ми вже зустрілися з представниками ЦК КП(б)У і РНК УРСР, які розповіли інтелігенції про чергові завдання в галузі відродження культурного життя в нашому місті і області. І наша інтелігенція, не покладаючи рух працює над тим, щоб виконати це почесне завдання.
Я хочу зупинитись на деяких недоліках, які впливають на нормальну роботу наших шкіл і культурних закладів. Це — перш за все — недостатня забезпеченість їх паливом. Необхідно щоб облвиконком допоміг в цій справі міській Раді. Слід сказати, що наше місто відчуває недостачу радянської літератури — соціально-економічної, учбової, художньої. Німці знищили наші бібліотеки, завдали великої шкоди нашому книжковому фонду. Нашій інтелігенції, студентам треба підвищувати свій ідейно-політичний рівень, треба вчитись, а недостача літератури значно перешкоджає в цій справі. Цьому питанню треба приділити найсерйознішу увагу.
Ми добре пам'ятаємо заклик товариша Сталіна до радянського народу — якнайшвидше відбудувати наше народне господарство, працювати з подвоєною енергією, зміцнювати допомогу нашій героїчній Червоній Армії, щоб прискорити час неминучої загибелі німецько-фашистських загарбників. І цей свій обов'язок інтелігенція радянського Львова виконає з честю.
Вільна Україна
31.12.1944