◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Директор почт і телеґрафів, п. Сеферович, видав сими днями замітний обіжник. Розходить ся о підпиранє подань о посади дорогою протекції. Війшло в звичай, що функціонарі почтові, заславши поданє о посаду, старають ся підперти єго різними способами: приватними листами і устними просьбами осіб впливових, стоячих по-за институцією почтового. Того способу придержує ся передо всїм женьскій персонал службовий, котрий порушує цїлу масу протекторів, щоби догодити власній амбіції зі шкодою для більше заслужених кандидаток а для нормального ходу адміністрації. Длятого взиває п. Сеферович всїх функціонарів щоби придержували ся в своїх просьбах приписаної дороги службової і не поважались уживати приватних инстанцій — під загрозою, що недопильнованє того приказу зашкодить радше анїж поможе справі. При кінци сего обіжника пригадує п. Сеферович торічний обіжник, що не буде принимати ся женщин до практики, а то з тої причини: Дирекція почт і телєґрафів має, крім стало занятих урядників-женщин, на списї около 700 кваліфікованих експедиторок, з котрих лиш частина находить занятє а прочі вижидають посади. Кваліфікованє дальших експедиторок, котрі і так в наслїдок тої кваліфікації не набувають нїяких прав, витворювало би конкуренцію вже перше кваліфікованим експедиторкам а для нових кандидаток приспорювало би прикрий завід, бо они по відбутій практицї остали би без посади. Тож в интересї женщин лежить — кінчить обіжник — шукати на инших полях посад і відповідного занятя. [Ми лиш пригадаймо, що недавно видала і дирекція зелїзниць подібний обіжник о протекції а з того виходило би, що та язва дуже закорінила ся у нас в Галичинї.]

Карна розправа о убитє економа Михайла Твардієвича в Лозовцї веде ся перед трибуналом присяжних в Тернополи. На лаві обжалованих засїло шіснацять селян, між ними дві жінки. [З имен обжалованих видно, що они мабуть по більшій части латинники.] Головним обжалованим єсть Антін Войтович, 30-лїтний господар, котрий збитого економа добив на смерть. Трибуналови проводить сов. Райнварт; обжаловує прок. Млинарскій; яко приватні обвинителї виступають адв. д-р Лучаківскій в имени асекураційної институції, котра виплатила родинї убитого 5000 зр., старий отець убитого, котрому син давав удержанє; обжалованих боронить кількох адвокатів. Всї обжаловані твердять, що не мали наміру вбити економа. Збігли ся як і цїла громада, хлопи й жінки, длятого, що зігнав з сїножати худобу і громадского пастуха побив до крови; впрочім хтось розпустив по селї вість, що економ убив пастуха на смерть. Відтак у селї, коли громадяне задержали економа, той схопив стрільбу, щоби в людей стріляти, але єму перешкоджено і вистріл оден пійшов у воздух а другій у землю. Тогдї побито економа, а Войтович люшнею зробив єму конець.

Недавно коло Теплиць замордовано жандарма Яніша, дуже строгого в службі. На трупі, знайденім в стозї сїна, було нї менше нї більше лише девятнацять ран і то завданих збруєю самого жандарма, баґнетом і шаблею. Груди були проколені баґнетом, а лице розрубане шаблею. Злочинця чи злочинцїв доси не відкрито.

Дрібні вісти. Властителем 1-шого полку уланів именований архикнязь Отто. Послїдним властителем 1-шого полку був пок. арх. Рудольф. Полк стоїть в Кракові. — Між Віднем а Берлином отворено звязь телєфонічну; за три мінути розмови платить ся 1.80 зр. Лінія телєфонічна довга на 650 кільометрів. — Видїл краєвий виарендував побір краєвих оплат консумційних в повітах: Косів, Пильзно, Новий Санч, Сянік, Мисленицї, Вадовицї, Живець і в округах судових: Борщів, Бережани, Козова, Балигород, Устрики, Гусятин, Копичинцї, Величка, Стрий.

Дѣло