Хоч і як тяжкі злидні переживає в цю пору наша суспільність, всеж таки не вільно нам і серед цих тяжких умов забувати на один важкий культурний обовязок, що несповнений до нині, здавна тяжить на всіх наших музикальних кругах і товариствах в Галичині. Це обовязок вшанування памяти й заховання для будучини спадщини наших і померших композиторів.
В часі тяжкої пятилітної війни пройшли незамітно й безслідно столітні річниці народин перших піонірів нашої музики і в Галичині: Мих. Вербицького і Ів. Лаврівського. Чимало нотного й другого письменного матеріялу, що відносився до життя і творів цих двох композиторів, — призбираного перед війною людьми, що думали про ювілейне видання їх творів — серед воєнної завірюхи і ріжних інвазій й окупацій, в значній части знов затратилось і розкинулося по всім усюдам. Не много краще стоїть справа із творами всіх наших прочих покійних композиторів новійшої доби: починаючи від давнійше уже померших Воробкевича, Вахнянина, Матюка і инших, а кінчаючи на траґічно в останнім часі погибшому О. Ніжанковськім — всі вони остають переважно в апокріфічнім виді, дожидаючи впорядкування та повного видання своїх творів. Хоч вони і не дали музичній літературі чогось епохального, хоч і впереважній части остали до смерти тільки змарнованими таланами та дилєтантами, та всежтаки вони вложили в музику найкраще, що в них було, без них бувби немислимий дальший наш поступ і від них треба нам буде класти основи дальшої музикальної культури. І це вельми сумно свідчилоби про нашу культурну спосібність, колиб ми позволили занепасти останкам старої нашої музики в Галичині, не змогли добути та передати будучині по крайній мірі того, що в ній вартне й гарне. Крайна вже пора, щоби зачати систематично і пляново цю роботу. В тій ціли завязався музичний комітет у Львові, який поставив собі метою помянути память всіх наших померших композиторів концертами з їх творів і заснуванням видавництва їх музикальної спадщини. Тому й звертаюсь до всіх наших музикальних кругів і товариств, як і всіх людий доброї волі з горячим зазивом, щоб зволили чимскорше подавати вістки: 1) чи і які твори покійних композиторів у них чи у відомих їм осіб находяться і як можнаби їх дістати. 2) Які вістки можуть подати про життя й творчість цих композиторів (особливож про найстарших, Вербицького і Лавровського).
Всякі ноти чи письма в тій справі прошу присилати зглядно передавати на мою адресу (Сапіги 6. II. п.), або до Музичного Тов-а ім. Лисенка (вул. Шашкевича ч. 5). Можна також, колиб було кому вигідніше, передати до Перемишля на руки Голови "Перемиського Бояна" проф. Е. Форостини, або до Стрия на руки Рідні пок. Остапа Ніжанковського (Трибунальська ч. 6.) Маю надію, що наші музикальні громадяни не відмовлять цеї малої услуги, яка одначе може мати велике значіння для подвигнення нашої занепалої музичної культури.
За Комітет — Ст. Людкевич.
Нова Рада
19.11.1919