Теплі приємні осінні дні минули. Перші вістники надходячої зими, зимні листопадові дні вже наближаються. Мороз і зимно вже ранками й ночами складають нам доскульні візити.
Тим доскульніщі та небажані ці відвідини, що нема ні теплих одінь, ні опалу, ані навіть достаточної поживи.
Страшно заповідається зима у нашому краю, де населення обрабоване, знищене війною по норах та землянках в голоді й холоді, мов дикі звірі веде своє нужденне животіння серед тифу, червінки та других епідемій.
Страшна зима буде в краю, та ще страшнішою буде вона у нас, у Львові. 200.000 душ львівського населення стоїть з надходячою зимою перед катастрофою голодової смерти.
Засідання апровізаційної комісії львівського маґістрату з дня 17. жовтня ц. р. відкрило страшну грозу нещасного положення, в якому находиться львівське населення з надходячою зимою. Максимальну тарифу знесено, товари позникали і пішли до маґазинів та складів паскарів. В вільній торговлі у покутних лихварів можна дістати тільки необхідні споживчі средства і то по цінах перед якими ляк та жах збирає чоловіка.
І супроти цего місто не може нічого зробити. Маґазини міської апровізації, як ствердили президент Найман і віцепрезидент Шляйхер майже зовсім порожні, бо давні запаси вичерпані а в минулім тижни не прийшов ні один ваґон товарів для міської апровізації. Реґулювати цін чи обнизити їх маґістрат не може, бо не має що продавати. А до того зложений з одиниць, що самі мають інтерес в високих цінах як пр. п. Мокшицкі і компанія, не може енерґічно та рішучо виступити зі всею строгістю проти паскарів, бо занадто деякі члени тимчасової міської ради є звязані з паскарськими сферами.
До боротьби з паскарством львівський маґістрат не виступить.
Справа опалу на зиму стоїть так само фатально. Після звіту віцепрезидента Шляйхера, само місто Львів потребує місячно 2.000 ваґонів вугля. Варшавський уряд признав для цілої Галичини лише 1.100 ваґонів, значить, майже половину львівського запотребування.
Справді по довгих торгах Львів мав дістали 500 ваґонів вугля місячно, отже 1/4 частину запотребування, але досі й цего ніколи не діставав, бо найбільше приходило до міста 350 ваґонів місячно отже 1/6 частина, та останними часами з цього убув знова континґент вугля з Яворжна, яке заняла для своїх цілей залізниця. Коксу для варстатів та брикетів, які обіцяно доставити для потреб міста нема теж.
Дерева, про яке старався маґістрат на зиму, не можна дістати супроти цілковитого замкнення лісів для вивозу, та з причини недостачі залізничих возів до перевозу. На цілу львівську дирекцію залізниць є всього 45 возів денно до перевозу, а це абсолютно не вистарчає. При найліпшій волі залізничих функціонарів може місто дістати 5—6 ваґонів дерева денно, підчас коли потрібує його 50 ваґонів денно, значить ледви 1/10 частину.
Не буде отже з надходячою зимою у Львові ні харчів ні опалу.
Коли вгадаємо ще, що мешкань теж у Львові нема, то населення стане перед справдішною катастрофою.
Додати до цього треба, що військо, якого у Львові постійно є велике число та яке запотребовує теж немало, бо з приділюваних рацій не може вижити, — старається доповнити їх докуповуванням.
Поминувши навіть всякі спекуляції та вивожування поза границі міста, то й ці скупі запаси, які місто зможе роздобути, значно зменшуються.
Околиці Львова знищені, збіже й худобу позабирано, обробленого поля дуже мало, тому й села не зможуть в достаточній мірі доставляти харчів львівському населенню. А це збільшить нужду ще більше.
Що зробить управа міста, яких средств ужиє, щоб запобігти голодови — на разі не відомо.
Ми сумніваємося, чи здобудеться на енерґію як супроти варшавських властей, так ще більше супроти паскарів та льокальних лихварських пявок, які більш завинили чим всякі старі централі.
Такої енерґії від теперішного кооптованого комітету, що сидить в ратуші на місци міської ради, ми навіть не надіємося.
Чекаємо, що скаже само населення та чи буде воно боронитися власними силами від голодової смерти?
Вперед!
23.10.1919