Німеччина побита. Підписала важкий для ньої мир. Франція, як побідниця відсвяткувала торжественно свято побіди. Одушевлення, ошоломлення захопило було всіх. Чиж, дивно? Цеж ворог, що в 1871 р. гордий та пишний проголосив у серці Франції, в Парижі віднову німецького цісарства, а її, Францію примусив до підписання соромного мира — лежить розбитий, роздавлений. Славні й величаві були торжества! Та минули, як усе минає, минуло, охололо й одушевлення, пройшло ошоломлення. Француські політики стали розважати ситуацію.
Франція виграла війну, але й великі дуже втрати потерпіла. Ще фінансові втрати бодай у части відібє собі на противниках, та хто віддасть людей, міліони мужчин, цій Франції, де вже до війни число населення з року на рік меньшало й меньшало.
Це одна журба. А друга: Росія, цей ринок збуту французького промислу, це невичерпане джерело сирівців для Франції, ця Росія, що в її Франція ще до війни й уже в часі війни тількі суми вложила. Чи вона, ця скарбниця Франції буде дальше для ньої отвором, чи замкнеться для ньої, а отвориться, страшно й подумати, відвічньому ворогові Франції Німеччині.
А на таке щось уже заноситься. Оба роздавлені великани зачинають щораз більше зближатися до себе. Й одна й друга сторона зачинають щось одні одним нагадувати про спільні інтереси. Холоднокровний і розважний син Альбіону вже давно це замітив і забезпечується новоутвореними малими державами на колишньому російському північньому побережі.
Пройшло святочне ошоломлення й у Франції почали люде розважніше думати над цею справою. Чи добре буде відбудовувати велику Росію? — питаються вони себе. І вагаються тут. Одні все ще не вирікаються думки, що побачать у Росії знову союзника, та другі вже не дуряться. Ось і вони що-раз зичніше піднімають голос проти попирання Колчаків, Дінікінів і т. п. Демократична Франція зачинає пригадувати собі, що таки якось не ялося їй ставати в один ряд із чорносотенщиною.
І от коли російські большевики виявили схильність до покінчення війни, в Франції щораз частіше роздаються голоси: не відтручувати простягненої руки. Це пересвідчення продістається вже й у правительственні круги. Ось тиждень цьому назад відбулася в француському міністерстві загранічніх справ під проводом п. Бертельо.
І саме на цій конференції відбула ся довга боротьба між двома орієнтаціями: дотеперішньою й новою, яка домагається ревізії відносин до Росії.
Покищо, здається, має ще перевагу стара орієнтація, якої боронив завзято сам Бартельо, але й нова орієнтація кріпшає щораз більше. Марево союза російсько-німецького — зєднує цій орієнтації в Франції щораз більше сторонників. Побачимо, що принесе найблизша будучина. А воно й для нас не байдуже.
Нова Рада
27.09.1919