До спокою і розваги завізвали ми оноді ціле наше українське громадянство східної Галичини, а тепер хочемо промовити до розуму й совісти польського громадянства.
Море крови і сльоз розділило тепер оба народи і не час і не пора і впрост не випадає тепер говорити про почування чи порозуміння, але крайний час промовити до людськости польського громадянства.
Ми не можемо зрозуміти від кількох днів цеї страшної нагінки одної частини польської преси на гноблення і руйнування українського населення.
Стараймося думати зимно, обєктивно і тверезо.
Якуж ціль може мати та нагінка? Політичну? Особисту пімсту? Чи цілковите винищення українського елєменту? Чи врешті заістнувала справді якась небезпека для польського населення?
Політичної ціли не може мати, бо нагінка хіба не прискорить і в нічім не може мати впливу на порішення судьби східної Галичини в Парижі. Чи в східній Галичині є спокій чи заворушення, то це для "Ради пятьох" не має ніякого значіння...
Також особиста пімста не може тут грати ролі, бо вже на щастє по страшних перших вибухах ненависти і гніву наступило повне отверезіння. І почування особистої пімсти, як кожде хвилеве почування мусіло уступити на другий плян.
Не може мати на ціли і цілковите знищення українського населення, бо в це не повірить ніякий здорово думаючий чоловік. Отже зайва річ і полємізувати.
Оставалаби ще остання причина а це булиби заворушення українського населення, які моглиби бути небезпечні для польської людности. І ми констатуємо, що до нинішнього дня не було ні одного заворушення, ні одного "повстання", чи якогось иншого акту, що загрожувалиби безпеченству і життю польської людности.
Мимо цего деякі польські часописи "зробили" вже повстання в бобрецькім, надвірнянськім, а голосні сплетні голосили про "бунти" в Теребовельщині, Камінеччині, Ходорівщині і т. д.
Дневник, шо доніс про бобрецький "вулькан" подає для заспокоєння своїх читачів, що "неоглядаючися на Варшаву, заряджено все, щоби не заколочено спокою людности."
І чи тут не маємо висвітлення цеї цілої нагінки? В польській новій державі іде тепер завзятий бій між правицею і лівицею. Bаpшaвa зарядила лагідні ще поступовання в занятих землях, випущення увязнених і інтернуваних і т. д. Це не подобається правиці і тому фабрикує заворушення, щоби могла не оглядатися на Варшаву і переводити свої задушевні бажання.
Повторюємо — море крови і сльоз ділить тепер оба народи — та всe таки до розуму і совісти можна завсіди промовляти.
Тому і ми кличемо все чесне, демократичне польське громадянство:
"Ідіть подивіться на українські села та місточка. Подивіться на ту страшну нужду, порахуйте увязнену і інтернувану інтеліґенцію — робітництво і селянство — та розважно осудіть, чи від цего приголомшеного, прибитого населення може вам грозити яканебудь небезпека?
А коли її нема, то чомуж це збіджене і знищене українське населення має падати жертвою міжпартійних боїв польських партій?
Коли горстка невідвічальних авантуристів хоче таким робом переводити свої пляни, чиж справді розум і совість польського громадянства не є в силі заборонити таких експериментів і казати їм замовкнути.
Ми відзиваємося до розуму і совісти польського громадянства!
Вперед!
24.09.1919