Ми засвідчили любов до Рідного Краю не одним лиш пламенним словом, але своєю власною кровю тай цілим рядом свіжих могил освятили ii. Тому нема ніодного чесного громадянина на Великій Украіні, який посмів-би нам закинути, що ми кепські Украінці.
Так! Але чомуж ми не єднаємося із Наддніпрянськими Братами в одну, спільну, велику украінську армію?
Не шукайте причини цьому в ніяких непорозуміннях, ані в нічиій особистій зарозумілости. Бо лише зовнішні обставини вимагають від нас удержання окремоі Галицькоі Арміі.
1) Армія є зброєю політика. Чим сильніща армія, тим могутніше слово політика.
Найкращі і найрозумніщі політичні виводи безуспішні, коли нема ліса штиків на ix попертя.
2) Ми хвилево припинили війну з Польщею на галицькій землі і перейшли Збруч, аби прогнати другого наіздника, московського більшовика з Рідного Краю. Рішення в справі Галичини надіємся від мировоі конференціі в Парижі. А що буде як мирова конференція не віддячиться нам і не признає нам наших прав? Чи маємо здатися бездільно на ласку і неласку наших ворогів? Ні, сто разів ні! До останнього будемо боротися, а не підемо під ляцьке ярмо, у ляцьке пекло. На цей випадок мусимо удержати сильну і дісціпліновану Галицьку Армію.
3) Як довго істнує окрема Галицька Армія, так довго маємо право домагатися для себе нашої рідноі Галичини! Як не стане Галицькоі Арміі, тоді наші вороги зроблять з Галичиною, що самі захочуть. Тоді ніщо не поможуть ні крики ні протести наших політиків. Тому зрадником нашоі бездольноі краіни мусимо звати кождого, хто самовільно опускає ряди Галицької Арміі. І то не лиш зрадником, але продавцем свойого майна, своіх родичів і своєі рідні.
4) Наші провідники, щирі сини нашого народа і вірні його слуги не спускають з ока нашоі справи. Зорганізованими рядами привели вони Наше Військо через Збруч на поміч Наддніпрянській Украіні і такими самими рядами хочуть нас назад, як буде треба боєм або без бою відвести домів.
Ще не прийшла на це пора. Мусимо ще зводити тяжку боротьбу. І в тій боротьбі мусить встоятися наша єдність і сила.
5) Наші Наддніпрянські Брати розуміють вповні наше становище. І як надійде час, що ми пробоєм мусітимемо вертати в Галичину, тоді вони подадуть нам помічну руку для прогнання вражого наіздника з нашоі рідноі землі.
Стрілець
22.09.1919