Права української мови.

День в день з ріжних сторін доносять нам про обмеження прав української мови зі сторони ріжних державних і публичних урядів. Також адміністрація і експедиція "Впереду" сильно та болючо відчуває це обмеження. Писем і грошевих переказів, адресованих по українськи, почтові уряди не хочуть принимати, а часопись нашу завертається з ріжними урядовими і неурядовими дописками, що адресовання по українськи є недопустимі, що переказів на українській мові не вільно почтовим урядам принимати і т. д.

Представлення і протести з української сторони до вищих краєвих властий остаються без відповіди.

Супроти такого поведення державних урядів в відношенню до прав української мови, констатуємо, що є воно безправним. Вправді в польській державі нема ще конституційного забезпечення прав мови инших не польських громадян, бо нема ще взагалі ніякої польської конституції, вправді нема ще виразного забезпечення прав української мови в акті антанти про дозвіл окупації і заведення польської адміністрації у східній Галичині, а провізоричний статут для східноі Галичини ще не опрацювала і не затвердила мирова конференція. Це все є факти, якими можнаби умотивувати обмеження прав української мови.

Одначе маємо також позитивні постановлення, які гарантують права української мови. Є це в першім ряді факт, що польські власти, окупуючи східну Галичину проголосили, що тут мають обовязувати старі австрійські закони. А основні державні закони австрійської конституції признавали і ґарантували право громадянства українській мові в приватнім і публичнім життю. Українська мова мала рівноправність у всіх публичних і державних урядах, українська мова мала рівноправність в громаді, повіті і краю, на українській мові друковано вістники державних і краєвих законів.

По друге, обмеження прав української мови противиться мировим засадам Вільсона, які признають за всяким народом права його мови. Зрештою воєнна практика і воєнні звичаї за цілий час цеї довголітної війни показали що окупаційні власти ніде не нарушували прав мови населення. Одиноким виїмком була заборона зі сторони російських окупаційних властий в Галичині, на підставі якої не допускалося уживання української мови в урядах.

Нам нічого не звісно, чи польське правительство видало який закон, чи розпорядок на обмеження прав української мови, не знаємо також, чи видано в цій справі який тайний обіжник до низших польських окупаційних властий, чи ці власти на власну руку самовільно обмежують права української мови.

Та якби воно не було, уважаємо обмеження прав української мови безправним і рішучо протестуємо проти цего.

Вперед!