Cтарі правила стримують фінансові інновації

Цифрові валюти, підтримувані центральними банками, прокладуть шлях до революційних змін.

Хоча банки диґіталізовані вже багато років і "фінтехи" довкола вже тривалий час, ця галузь принципово не змінилася. Це тому, що швидкість деорганізації не може бути більшою за дозволену регулятором. Темпи цього процесу обмежені не тільки обґрунтованими міркуваннями безпеки і надійності, але і нестерпно повільними темпами впровадження інновацій в області регулювання. Ми намагаємося регулювати цифровий світ з архітектурою XX століття, який був розрахований на фізичні активи.

Зростання підтримки цифрових валют, підтримуваних центральним банком, може нарешті прокласти шлях до змін, стимулюючи створення регулювання 21-го століття. Воно може зробити більше, ніж просто реорганізувати галузь, воно може впоратися з олігополістичним — занадто великим, щоб збанкрутувати — банківництвом, забезпечити системну ефективність і реалізувати потенційні перспективи фінансового сектора.

Наші поточні правила кореняться в фізичних активах, і еволюціонували вони в міру впровадження інновацій в галузі. Для зберігання монет були створені депозитні скриньки. Кредитування на основі цих депозитів шляхом об'єднання інвестицій принесло прибутковість. Страхування вкладів було створено для запобігання панічним вилученнням банківських вкладів. Номери банківських рахунків стали джерелом ідентифікації. Ця комплексна пропозиція послуг вимагала нових законів і правил, щоб зробити галузь безпечною. Оскільки регулятори кодифікували цю модель, ефект масштабу створив олігополію конгломератів.

Але поки політики все ще турбуються про банки, які "занадто великі, щоб збанкрутувати", а регулятори намагаються контролювати такі великі установи, інвестори розчаровуються прибутковістю, а клієнти мають відчуття завищеної ціни і замало сервісу.

Широке використання інноваційних технологій зробило фінансову сферу доступнішою і досяжнішою завдяки поділу функцій банківництва. Але це все може лиш модернізовувати парадигму 20-го століття. Були спроби створити видимість чогось нового: фейсбукова лібра імітує випущену центральним банком цифрову валюту, обіцяючи конвертованість в банкноти. Але фінанси працюють на довірі, і не ясно, чи цифрова валюта, випущена компанією соціальних мереж поза нормальними банківськими правилами, зможе породити довіру.

Якби ж цифрові валюти випустили центральні банки, то це би дозволило нам розділити багато банківських атрибутів, які розвинулися з фізичних активів. Кібер-сховище можна використовувати для зберігання цифрових валютних авуарів, захищених протоколів для цифрових переказів і платежів та кібер-гаманців для ідентифікації. Цю послугу могли би запропонувати центральні банки, але так само – і тек-компанії, депозитарні банки чи хтось інший, хто би погодився дотримуватися нового набору правил, які захищають ці функції. Сховище, в якому зберігається цифрова валюта, не потребує страхування депозитів, але, ймовірно, замість цього буде потрібне кібер-страхування.

Центральні банки могли би виплачувати відсотки за цифрові депозити, але важливу роль відігравали би, як і раніше, фінансові компанії. Ринкові фінансові компанії могли би задовольняти попит на кредити, а також вищі ставки на заощадження. Будь-яка компанія, що бажає дотримуватися правил безпеки та ефективності, може перенести депозити "кібер-сховищ" до регульованих кредиторів, які потім використовують їх для кредитів. Існує багато можливих ітерацій, але у всіх з них пакетування послуг було би вибором, а не необхідністю.

Будь-яка нова парадигма має потенційні підводні камені. Хто буде контролювати грошову масу і кредитування та гарантувати безпеку фінансової системи? Нам потрібно знайти способи оплати боротьби з відмиванням грошей: досі субсидіювати її допомагали вкладники. Далі виникає питання про те, хто володіє інформацією і хто має до неї доступ.

Я вважаю, що ми можемо знайти відповіді на ці питання і створити контекст, який дозволить фінансам функціонувати в дійсно цифровому світі. Центральні банки розуміють: якщо дати волю конкуренції в цій новій архітектурі, то це буде справді руйнівним.

Конкуренція може створити перегони вгору або перегони вниз. Регулятори повинні допомогти спрямовувати систему в правильному напрямку. Спрямуймо ж інновації на підтримку системи ще до того, як хтось придумає, як її обійти.