Військо й урядництво це два найважнійші стовпи в будові кождої держави. Коли вони здорові й добре заосмотрені, тоді держава може розвиватись мимо всіх перепон.
Якже у нас діється? Наперед що до війська. Воно все було тут кепсько заосмотрене, хоч правительство не жалувало на це гроша. Наддніпрянська Украіна видала на військо міліярди. А військо все було зле заосмотрене. Річ ясна, що винен тут сістем, на хиби якого вже в Киіві зверталося увагу та безуспішно. Якіж ці хиби? Вони дотичать головно справи харчів, одягу й обуви. Треба було козакам і старшинам не виплачувати величезні суми в місяць, тільки дати ім за ці гроші добрий харч, добрий одяг і обув. Через виплату великоі готівки скріплювалося тільки дезерцію в арміі: кождий малосвідомий козак, а навіть не оден старшина, наскладавши собі за кілька місяців тисячі, при першій нагоді опускав армію і заживав спокійним життям. А того не булоб, якби він не мав змоги накопичувати гроша, але за це одержував добре заосмотрених при своій частині. Тоді вона для нього булаб тим, чим була колись Січ-мати.
Подібно мається річ з чиновництвом. Тільки тут треба двоякоі зміни сістему. Передовсім по урядах, особливо центральних, не треба такоі маси урядовців, як у нас. Коли в однім міністерстві є 900 (девятьсот!) урядовців, то річ ясна, що цей полк чиновників не може працювати, хочби хотів: для нього нема в тім міністерстві не тільки праці, але навіть крісел і столів, ба навіть кімнат. Вони тільки метушаться, приходять і виходять та взаімно собі перешкоджують. І так в міністерстві нема з них хісна, а рівночасно усувається ті інтелігентні сили з иншого поля ділання, на яке вони мусілиб кинутися, якби не сиділи в міністерстві. Так робиться подвійну шкоду українській державі — тим гірше, що робиться несвідомо, бо як би це робилося свідомо, тоді лекше булоб побороти це. Ідім дальше. Приймім, що тих 900 урядовців одного міністерства побирає місячно по 1.200 карб., або разом по над міліон карб. Можна горлом ручити, що в тім міністерстві треба найбільше 50 урядовців. Тоді вони моглиб добре працювати, розуміється під услівєм, що добре ім заплатиться. Треба признати, що платня 1.200 карб. тепер смішно мала. Бо коли фунт хліба коштує 30 карб., то треба 900 карб. видати на 1 фунт хліба в місяць, а хто має сімю, мусите купити два фунти — значить мусить на сам хліб видати 1800 карб. А де мясо, де бульба, де одяг, помешкання, світло, білля, де кошти на виховування дітей і т. д.? І що той урядовець має робити з такою платнею? Ти, читачу, знаєш, що він мусить робити, коли діти плачуть з голоду... Чи супроти того адміністрація може бути добра?
А тепер придивімся тому другому сістемови: виберім з 900 урядовців, які в місяць коштують державу понад міліон, 50 найкращих — і заосмотрім ix і ix семі коштом ¼ міліона. Держава заробить на тім ¾ міліона місячно і матиме справне міністерство, бо полк з 850 людей не буде бездільно суятитися по бюрах, а суспільність зискає 850 інтелігентних людей на инших полях праці. Коли ще коштом тоі ¼ міліона подбається, щоб урядовців і ix семі заосмотрити в харч і одяг, — тоді урядовець міністерства не буде жебраком і найкращі сили старатимуться о працю в міністерствах тай дбатимуть, щоб там задержатися як найдовше. А тепер вони тільки ждуть на це, щоб знайти якесь инше жерело задержання. Бо мусять так робити.
Щоб усе це перевести, треба змінити сістем. І приймати людей не після штатів, як було в царській Росіі, тільки після потреби. Так само треба зробити з усім і губерніяльними й повітовими урядами. Зробити скоро, бо територія наша росте — прибуває. Коли цего не зробимо, втратимо іі так само скоро, як скоро здобули.
Стрілець
24.08.1919