◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

 

Елєктричне освітленє в Станиславові. Спілка, зложена з пп. Маєрів і Янишевского, внесла до міскої ради в Станиславові оферту, в котрій обовязує ся устроїти в тім містї елєктричне заведенє до освітленя улиць, площей і приватних будинків. Спілка завязує ся на 30 лїт і жадає, щоби заведенє ґазове перестало по роцї функціонувати а спілка забезпечує місту такій дохід, якій оно має з заведеня ґазового. Потрібного капіталу до введеня підприємства в житє доставить сама спілка, а жадає від громади грунту під будинки і обовязує ся освітлювати місту площі і улицї по цїнї 1¼ кр. за годину від одного світла о силї 16 свічок, а для инших консументів по цїнї 1¾ кр. По 30 лїтах мала би громада право відкупити цїле заведенє за зворотом 75% єго вартости.

 

В вірменьскій кaтeдpі у Львові украдено вчера довгій і дорогоцїнний шнур коралїв, завішений досить високо на образї Матери Божої. О сю крадїж підозріний трицять-кілька лїтний мужчина, що вертїв ся вчера по захристії і говорив з крилошанином кс. Шамоновичем, оповідаючи єму, що походить з глубокої Россії з над Ураля і що доси ще нехрещений. Се индивiдyyм просило, щоби кс. Шимонович охрестив єго, а відтак зникло без слїду.

 

Львівска залога войскова вимаширувала вчера серед дощу на маневри в околицї Бурштина шляхом бережаньским і бобрецким.

 

З Станиславова пишуть нам: Дня 18 серпня, в дни уродин цїсаря, відправив Преосв. епископ Ю. Куїловскій в катедрі станиславівскій торжественну службу Божу, в котрій взяли участь представителі всїх урядів державних, директори шкіл середних, депутації корпусу офіцирского, віцебурмистр д-р Конкольняк, і множество народу з міста і околицї заповнило битком церков і площу цїлу перед нею. Компанія почетна 58 полку давала сальви підчас служби Божої. З причини уливного дощу в суботу рано, відкликано полеву службу Божу, заряджену на сей день для місцевої залоги.

 

П. Євгеній Гушалевич, звістний співак-артист, заанґажований на цїлий рік до опери в Бернї. П. Гушалевич виступивши в маю с. р. гостинно в Бернї, так загально подобав ся, що дирекція опери мусїла чим скорше постарати ся о заанґажованє нашого земляка. Тїшимось, що п. Гушалевич вже близше рідних сторін, тож на разї і не можна думати о довших сталих виступах нашого земляка на сценї скарбківского театру у Львові, за-для неконче світлих відносин фінансових того-ж театру.

 

Нагороди за наукові розвідки, поміщені в ґімназіяльних справозданях за 1893 рік одержали від міністерства просвіти учителї: Фр. Бізонь в Новім Санчи, Іос. Вербицкій в Вадовицях і Ант. Сїницкій в Самборі, кождий по 100 зр. — Краєва рада шкільна висказала признанє за такі-ж розвідки учителям: Зах. Дембіцерови в Коломиї, д-рови Ив. Бистроньови в Кракові, д-рови Ант. Яворовскому при ІV-ій ґімназії у Львові, Володим. Коцовскому при рускій ґімназії у Львові, д-рови Ант. Курпільови при реальній школї в Кракові і Ром. Москві в Дрогобичи.

 

Про нелюдскій поступок коменданта ескадрона пишуть від Золочева до "Галичанина" що слїдує: Сими днями стояв в селї Струтинї під Золочевом полк уланів, котрого один ескадрон був в Зарваници, віддаленій від Струтина звиш 4 кільометри. В четвер минувшого тиждня зібрав ся сей ескадрон рано, щоби злучити ся з полком. Один з вояків запізнав ся і за кару вeлїв єму командант ескадрона ити пішки коло коня, а рівночасно закомандував, щоби цїлий ескадрон їxaв бігом. Улан біг так до Струтина, а коли прибув на місце занедужав і помер на другій день. Був се — як кажуть — одинокій син зажиточного господаря.

 

Дрібні вісти. Намістник ґр. Бадені виїxaв передвчера вечером до Тичина на похорон ґр. Людв. Водзицкого. — Доповняючій вибір одного члена ради повітової в Косові з ґрупи громад сїльских відбуде ся дня 24 н. ст. вересня. — Вписи до міскої промислово-торговельної школи у Львові розпочинають ся дня 1 н. ст. вересня і будуть відбувати ся в буднї від 7—9-ої години вечером, а в свята від 9-ої до 1-ої в полудне. — З Закопаного доносять до польских часописей, що в пятницю вийшов там без провідника совітник суду Роман Бялковскій з Сокаля на гору Ґєвонт і від того часу пропав без вісти. Побоюють ся, що Бялковскому лучило ся яке нещастє.

 

Дѣло

 

21.08.1894

До теми