Нове обмеженє свободи горожаньскої.

В послїднім випуску Verordnungsblatt-y des b. k. Iustizministeriums стрічаємо вельми замітне Mittheilung міністра судівництва ґp. Шенборна. Се "повідомленє" вельми замітне, раз за-для того, що появилось майже рівночасно з оповіщеною новелею до закона прасового, котра має бути доказом печаливости коаліційного правительства в розширенню свободи горожаньскої, а друге за-для того, що єсть новим причинком до характеристики теперішного управителя міністерства судівництва, котрого всїлякі довірочні обіжники, припорученя, а як бачимо тепер, і повідомленя вже нераз зворушили хоч би й найльоальнїйших горожан австрійских.

 

В згаданім повідомленю каже ся, що — "від тепер до вивішеня і розлїпленя виборчих відозв (кандидатних ліст) потреба позволеня власти поліційної — а то на основі рішеня найвисшого трибуналу судового, яке запало на тайнім засїданю того-ж трибуналу дня 5 червня с. р."

 

Заки розповімо про саму справу, на котру покликує ся міністер судівництва, вкажемо, як закон задивляє ся на ту річ. В §.23 відст. 2 і 3 того закона сказано, що плякати, трактуючі справи чисто місцеві, не потребують предкладати ся власти поліційній до затвердженя, лиш можуть бути налїплені і вивішені на довільних місцях.

 

На веснї сего року відбували ся в стирійскім Градци вибори громадскі. Сторонництво нїмецких народовцїв випечатало плякати з виборчою відозвою і лістою кандидатів, та не предложивши их власти поліційній до затвердженя, розлїпило по рогах улиць. Прокураторія обжалувала накладцїв сих плякатів о провину з закона прасового. Окружний суд увільнив обжалованих, покликуючи ся на наведений висше параґраф закона прасового, а в вироку було сказано, що вибори громадскі суть справою чисто місцевою. Прокураторія внесла відклик до висшого суду, але і той затвердив вирок першої инстанції, мотивуючи, що виборчі відозви суть прецї звичайними оповіщенями, котрі з огляду на свою цїль не можуть підпадати карній одвічальности, тож і всякій нагляд властей над ними єсть вповнї злишний.

 

Ц. к. ґенеральна прокураторія не була вдоволена вироками тих двох инстанцій і відкликала ся до найвисшого трибуналу, а той видав таке ореченє: Вироками обох инстанцій був закон нарушений. Вибори до тїла, яким єсть рада громадска, котра виконує права політичні, мають ширшій, анїж виключно місцевий интерес. В виборчих відозвах не говорить ся лиш о припорученю кандидатів, але часом і о личностях самих припоручованих кандидатів — тож ті відозви оправдують вповнї превентивну цензуру, бо дуже легко можуть дати почин до карної одвічальности. Тут йде річ о плякат політичний, на оповіщенє котрого потреба не лиш в Австрії, але і деинде дозволу поліційного.

 

В наслїдок того ореченя трибуналу — мають предкладати ся на будуче всякі виборчі відозви, без різницї чи до тїл законодатних, повітових або громадских, власти поліційній.

 

Не вдаємось в критику рішеня трибуналу, котра розумієсь мусїла би опиратись лиш на основі юридичній, — але що-до повідомленя міністра судівництва, котре стане дотичним властям не лиш указкою але прямо наказом мусимо сказати, що заносить від него крайною реакцією. Наказом, що всякі виборчі відозви мають предкладати ся до затвердженя поліції, вельми спиняє ся свобода виборів. Поминувши вже ту обставину, що виповненє самих формальностей [відношенє плякатів до поліції і вижиданє затвердженя, взглядно дозволу] спиняє значно саму акцію виборчу, котра в часї розгорілої борби виборчої стає часом горячкова і зависить нераз від одної хвилини — треба звернути і на се увагу, що повисшим постановленєм міністерства судівництва надає ся властям поліційним велику инґеренцію в свобідне виконуванє горожанами своїх прав конституційних. В мотивах трибуналу підносить ся обави, що в відозвах можуть бути піднесені личности деяких кандидатів і длятого потрібна превентивна цензура, значить ся: власть поліційна може за-для личностей кандидатів відмовити дозволу на розлїпленє дотичного плякату. Чи-ж може бути що лекшого, як надужити власти поліційній права сеї превентивної цензури в користь верховодячого сторонництва і не допустити до голосу [бо чейже голосом мусимо назвати всякі відозви виборчі] всїх тих, котрі би хотїли підняти протест против того сторонництва і завізвати співгорожан, щоби відповідним виконанєм свого права конституційного отряслись з невиносимого ярма. Правда, що в часї ери коаліційної такі розпорядженя дуже добре надають ся для охорони "загрожених интересів" і для забезпеченя "стану посїданя", але чи ті розпорядженя можна назвати підпиранєм свободи горожаньскої в виконуваню прав політичних? Нам здає ся, що нї — і длятого правдиві заступники свободи горожаньскої повинні чим скорше постаратись в радї державній, щоби новою новелею до закона прасового усунути отсю превентивну цензуру поліційну.

 

Дѣло

 

06.08.1894

До теми