На виставі майже пусто, лиш dzieci, очевидно й рускі, снують ся по площи. Вчера до дїтей з Тарнова, домбровского повіта, Кольбушови прилучили ся дїти з Снятина, Чорториї і Підднїстрян [також селяне] з повіта ходорівского. Тим послїдним дав п. Язвиньскій, властитель дібр, [видко філянтроп] по кусникови хлїба і сира, а учителям Витиньскому і Калитчукови для цїлої "компанії" 120 зр. на зелїзницю і виставові білєти. Дїтвора їхала цїлу ніч, не спала, а приїхавши втомлена на площу вистави, робила разом з старшими і учителями вражінє "замотиличених овець". Блукала босими ногами коло павільонів, а на єї лици можна було помітити великій жаль. Коло неї нї одного провідника. Аж ген! — змилувала ся дирекція вистави і своїм коштом загнала цїлу велику товпу до Racławic, бо учитель мав всего маєтку пять зр. на видатки для дїтвори. Говорять, що дїти дуже зрадїли видом Racławic, але мабуть більша утїха заволодїла ними, коли після Рацлавиць они побачили у Янковского ковбасу і хрін. Попоївши, вийшли на вільне місце і bardzo pięknie odśpiewali prezesowi "mnohaja lita", відтак рускі думки й пісни і повторили их перед світильною фонтаною. О годинї 9½ опустили виставу. Так пише Kurjer Lwowski.
Тепер питанє: яке вражінє винесли дїти з вистави і з Рацлавиць і взагалї скілько хісна для них з вистави? Коли-б аранжери вистави спроваджуючи селян і дїтей головно дбали о те, щоби им показати і их поучити о тім, що их найбільше займає і обходить, отже продукти господарства, машини, прилади і т. и., тогдї хосен був би явний і селяне вернувши до дому заохочували-б і других оглянути виставу. Та — на жаль — в проґрамі аранжерів вистави виписана далеко та цїль. Им розходить ся — як се показуєсь майже що-днини з "шопок" з нерозумними дїтьми — о те, щоби площу вистави зробити просто аґітаційною ареною. Тож в першій лінії найбільшу вагу кладуть на рацлавицку панораму і — байдуже про те, чи селяне і дїти оглянули саму виставу — майже силоміць гонять их туди. Ба, польскі ґазети — а попереду них Kurjer Lwowski — домагають ся, щоби инспектор шкільний Мечислав Барановскій, котрий засїдає в дирекції вистави, на свою руку орґанізував транспорт дїтей на виставу і их сам поучував, бо народний учитель, що першій раз бачить виставу, не то поучити, але й сам орієнтуватись на може. Се не було би ще нїчого але-ж і не тут Rhodus. Розходить ся о що иншого, именно о те, щоби кождій дитинї віткнути opis Racławic, щоби она вернувши до дому відчитувала єго старшим, — "to by było największą reklamą dla wystawy, zpopularyzowaniem i zrozumieniem jej doniosłości i celów." Hicce Rhodus!
Везуть селян і дїтей на виставу — їдуть, ведуть их до панорами — йдуть, бо так пани хочуть. Грають ту саму ролю, що кождий манекин, та лиш свідомо о стілько, о скілько не один мужик взяв би у виставових панів з дирекції заплату за "страту дня". Рацлавицка панорама робить на них як раз таке саме вражінє, як і кожда "буда" з комедією, що заїздить до Ходорова, Куликова, Чорткова і взагалї до кождого галицкого жидівского місточка. Що-до дїтей, котрих наситили в школї всілякими Wanda-ми і польскими королями, то й они, мимо того, що товмачі панорами і тут годують их польским патріотизмом на тлі Racławic, не винесуть почутя польскости, але все остануть Русинами. І нехай Kurjer і дирекція вистави поставить в Racławicach і не знать як загорілих чічеронів і нехай они яку дозу польского патріотизму вливають в голови руских мужиків і дїтей, — одна вийде правда, що doniosłość i cel их заходів розійдуть ся, як дим... По що себе дурити і манити?
Нинї рано приїхали Поляки з Познаня на виставу. Прогулька складає ся переважно з учеників ґімназіяльних і кількадесять старших осіб. Львів лагодить для них великій приєм, а презідент міста видав навіть окрему відозву, в котрій взиває мешканцїв, щоби все і на кождім кроцї не опускали Wielkopolan. Крім сих, на виставі будуть сегодня гостити і рускі дїти з деяких повітів, як ось з Рави рускої.
Дѣло
31.07.1894