◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦ ◦

Проф. Грушевскій, новоименований професор исторії рускої на львівскім університетї, зголосив вже прелєкції на будучій зимовий піврік. Буде викладати старинну исторію Руси від найдавнїйших часів.

Старшина товариства ґімнастичного "Сокіл" у Львові ухвалила на засїданю з 26 червня с. р. скликати після §.9 устава товариства надзвичайні загальні збори. Отже оповіщуємо, що ті збори відбудуть ся в недїлю дня 8 н. ст. липня о годинї 2 пополудни в хатї товариства [улиця Підвалє ч. 7]. Порядок дневний зборів: 1. Відкритє зборів головою товариства В. Нагірним. 2. Зміни порядку о строю сокільнім, справоздавець справник ц. Лаврівскій. 3. Вибір доповняючій двох членів старшини, двох заступників і настоятеля вправ. 4. Внесеня членів. — У Львові 5 липня 1894. За старшину товариства: Василь Нагірний, голова. Володимир Лаврівскій справник.

Нова школа промислу деревного в Галичинї. Газета урядова доносить: Міністер просвіти рішив активувати державну школу фахову промислу деревного в Коломиї з днем 1 н. ст. жовтня с. р Школа буде устроєна на лад школи в Закопанім, а єї найважнїйшою задачею буде дальша наука і образованє т. зв. стилю гуцульского в деревних виробах, котрий то стиль від часу першої вистави краєвої найшов так богато горячих поклонників і зискав признанє поза границями краю. Школа коломийска буде складати ся з 4 віддїлів, а именно для столярства, різьбарства, токарства і тесельства. Найбільше характеристичний буде віддїл різьбарства, котрий буде образувати в напрямі, перехованім в Гуцульщинї родиною Шкрибляків. Вироби в тім стилю становлять осібний рід робіт викладаних з дерева, прикрашених металевими вкладами в такім родї, як их вироблює школа в Кортіна д'Ампеццо в полудневім Тироли. Управителем школи именований п. Фридрих Калляй учитель з Закопаного, архитект і ученик Ганзена. Яко учитель початкового рисунку ґеометричного і вільноручного именований також учитель з Закопаного п. Ґуст. Фінґер. Веркмайстром для науки різьбарства именований Михайло Гнатковскій, котрий тепер від двох лїт образує ся в своїм званю в технольогічнім музею у Відни, а котрого роботи можна бачити в павільонї видїлу краєвого на виставі. Вписи учеників до нової школи відбудуть ся в послїдних днях вересня. — Як звістно истнувала доси в Коломиї школа промислу деревного удержувана Гуцульскою Спілкою, на місце котрої заводить тепер правительство школу державну. Язиком викладовим в дотеперішній школї був язик рускій. Якій язик викладовий буде в новій школї не згадує урядова ґазета. Посол Барвіньскій в своїй послїдній промові в радї державній при буджетї шкільнім домагав ся для сеї школи руского язика викладового. Чи се жаданє буде увзгляднене, або чи нова школа буде уладжена на взорець дотеперішних державних шкіл промислових, де язик рускій не увзглядняє ся навіть яко предмет, покаже недалека будучність.

Загальні збори товариства учителїв шкіл висших відбудуть ся в недїлю дня 15 н. ст. липня у Львові. На порядку дневнім стоять між иншими такі внесеня: 1) льокації треба привернути хоч би в идеальній формі і 2) між степенями "достаточний" і "недостаточний" треба увести посередний степень пр. "мірний". Степень "мірний" з трех предметів не запевнював би промоції, так само як тепер не дає промоції степень "недостаточний" з двох предметів або степень "злий" з одного. Дня 16 н. ст. липня возьмуть участники зборів участь в конґресї педаґоґів польских, якій відбуде ся у Львові з нагоди вистави краєвої.

Двояка міра. До "Галичанина" пишуть з Калущини про такі два факти: В зимі сего року уродила ся дитина лїсничому в Рипянцї коло Калуша, п. Єдличкови. Везти дитину до хресту до Калуша більше як дві милї такою студенею, яка тогдї була, було неможливо, а спроваджувати латиньского священика з Калуша коштувало би богато заходу і грошей, що для бідного лїсничого було також неможливе. Супротив того упросив лїсничій місцевого руского священика о. Романовского, щоби єму дитину охрестив. О. Романовскій из ввічливости пристав на просьбу лїсничого, охрестив дитину і відіслав зараз акт хрещеня звичайною дорогою латиньскому парохови в Калуши. З того виходило би, що все в порядку і що латиньскій ксьондз повинен би ще подякувати рускому священикови за те, що виручив єго в функції, для котрої він був би мусїв трудити ся. Тимчасом стало ся инакше. Лат. пробощ в Калуши кс. Шелиґевич обжалував о. Романовского в старостві і оно засудило о. Романовского на 50 зр. кари. — Другій анальогічний факт такій: Латиньскій парох в Калуши охрестив дитину руских родичів з Підгірок і — очевидно — не передав акту хрещеня рускому парохови. Парох з Підгірок внїс против того вже два рази жалобу до староства в Калуши і можна було надїяти ся, що староство покарає латиньского священика, бо він не лише охрестив дитину на свій обряд, але не відіслав і акту хрещеня, куди належить. Тимчасом староство не лише не укарало латиньского ксьондза, але навіть не відповіло на жалоби. — Так розуміють наші власти рівноправність.

З Станиславова пишуть нам: Минувшої недїлї відбуло ся тут освященє будинку дирекції руху зелїзниць. Зі сторони руско-кат. обряду довершив освященя крил. парох о. Шанковскій. По освященю вручив асесор ради громадскої [жид] презідентови зелїзниць д-ру Билиньскому ключі будинку, виголосивши промову по польски. Презідент на сю промову відповів по польски і по руски. Вечером того-ж дня відбув ся пир, даний з тої нагоди радою громадскою. В пирі взяло участь до 80 осіб, а між ними майже половину становили жиди. Серед многих тоастів один був виголошений по руски о. митратом Фацієвичем. Презідент піднїс тоаст осібно за здоровлє руского пароха о. Шанковского. Написи всї в новій дирекції з-верху і у внутри в трох язиках: нїмецкім, польскім і рускім. Піднести належить, що вже раз в написях руских нема нї язикових нї правописних похибок. За те на двірци зелїзничім в Станиславові таки не хоче служба при відбираню пакунків принимати адресованих по руски листів перевозових а не кождий має час ходити з жалобами по бюрах...

Звертаємо увагу, що після розпорядженя краєвої ради шкільної вільно жадати руских свідоцтв і завідомлень шкільних також і в школах народних з польским язиком викладовим. Нехай же рускі родичі і опікуни з того користають!

Видїл фільософічний львівского університету ухвалив в мартї с. р. удїлити намістникови ґр. Казим. Баденьому і бувшому міністрови просвіти бар. Ґавчеви титул докторів honoris causa. Після обовязуючих приписів обернув ся сей видїл до цїсаря з просьбою о дозвіл на сю ухвалу. Найвисшою постановою з дня 4 н. ст. мая удїлив цїсар свого дозволу і оногди явила ся у намістника ґр. Баденього депутація, зложена з ректора університету д-ра Цвиклиньского, декана видїлу фільософічного д-ра Калини, проф. о. д-ра Ом. Огоновского, д-ра Радзишевского і д-ра Ром. Пилята, щоби доручити єму дипльом. При тій нагодї проголосив ректор Цвиклиньскій до намістника довшу промову, в котрій піднїс заслуги намістника, положені коло заснованя факультету медичного. Відтак декан д-р Калина відчитав основу дипльому в латиньскім язицї. На се відповів намістник депутації, дякуючи за оказану єму честь і завірив відпоручників університету о своїй прихильности і охотї підпомаганя сего наукового заведеня. — Вчера запросив намістник членів депутації на обід до францускої реставрації на площи вистави. На тім обідї був також совітник двора д-р Цайсберґ разом з співробітниками, котрі вчера на запросини д-ра Цайсберґа відбули о 3-ій годинї з полудня в палатї намістництва засїданє в справі галицкого віддїлу в видавництві Oesterreich іn Wort and Bild. — Дипльом доктора фільософії для бар. Ґавча вже виготовлений і сими днями виїздить ректор д-р Цвиклиньскій до Відня, щоби єго доручити бувшому міністрови.

Північна зелїзниця і громада міста Львова перед трибуналом адміністраційним. Після закона з року 1869 мусить зелїзниця Фердинанда платити що року досить високій податок доходовий, а з того якусь квоту, яко додаток громадскій віддавати в користь міста Львова, хоч она сего міста не дотикає; висоту додатку установлює рада громадска. Отже тепер рішила рада міста Львова підвисшити додаток громадскій до податку доходового і подїлити при тім податників на дві кляси, а именно: Хто платить до 500 зр. податку доходового, має ще платити 20% додатку громадского, хто ж платить більше як 500 зр. податку, то додаток для него виносить 30%. Ся ухвала діймила дуже зелїзницю північну, бо в наслїдок того збільшила ся дуже значно сума, яку зелїзниця мусить платити місту. З причини, що сю ухвалу потвердив і галицкій видїл краєвий, внїс заряд зелїзницї жалобу до трибуналу адміністраційного, котрий по переведеній розправі орік, що рішенє галицкого видїлу краєвого єсть противзаконне.

Дѣло