З вистави.

Здавалось, що недїльний день обійдесь без слоти. Рано синїло погідне небо, сонце засвітило повним блеском — Львовянам усміхнулась надїя перевести весело хоч одну недїлю за містом. І раді зговорились зійти ся на виставі, певні, що при теплій погодї удасть ся им оглянути павільони, послухати музики і — напитись пива. Та перечислились по трохи; святі Мокій і Медард ще не перестали панувати і так зареферували коло 10-ої години дощем, аж закурилось...

Чоловік не з цукру — мабуть подумали собі Львовяне, бо досить громадно заповнили виставову площу. Имовірно их приманив архикнязь Людвик Віктор, що мав прибути инкоґніто на виставу. І справдї мимо дощу архикнязь приїхав в товаристві майора Холонєвского і адютанта Сальма і оглянув кілька павільонів від головної брами. Само положенє вистави дуже подобалось архикнязеви. Потім о годинї 1-ій відїхав на снїданє до кн. Романової Сангушко, а відтак відвідав архикнязя Леопольда Сальватора.

Пополудни оба архикнязї Людвик Віктор і Леопольд Сальватор знов вибрались на виставу та сим разом не головними воротами, а бічним входом від кладовища стрийского, так що від разу найшли ся в віддїлї етноґрафічнім. Тут стрінув их проф. Шухевич і опроваджував по павільонах. Особливо в церкві гостї оглядали подрібно останки старинної рускої штуки і вступили до гуцульскої хати, де розмовляли з різьбарями Шкрибляком і Магуричем. Шкрибляк грав на трембітї. При хатї надднїстряньскій архикнязї задержали ся і розпитували проф. Шухевича о близші поясненя що-до села, з котрого та хата взята, і що-до повени, що навістила село. В етноґрафічнім павільонї Людвик Віктор дуже займив ся виборами Шкрибляків. Взагалї про етноґрафічний віддїл архикнязь висказав ся з найбільшим признанєм. В віддїлї етноґрафічнім перебули архикнязї майже три чверти години, почім подякували сердечно проф. Шухевичеви за поясненя.

Відтак архикнязї переїхались навоздушною зелїзницею. Ся зелїзниця — новість на виставі і доперва передвчера першій раз почала курсувати. Над глубоким і добре пів кільометра довгим яром з одного до другого кінця тягне ся зелїзна линва. По линві сунуть ся два колїсцята, до котрих причеплена лодка. В ту лодку сїдають пасажири і при помочи елєктрики відбувають над людскими головами подорож. Їзда дуже швидка і приємна, лиш маленькій заворот голови остаєсь по нїй. Міцним нервам не вадить нїчого.

Архикнязї оглянула ще павільон Матейка, архітектури і палату штуки, почім Людвик Віктор попращав ся і удав ся до францускої реставрації на чай. Вечером о годинї 7-ій відїхав до Рудник.

Також міністер торговлї Вурмбранд оглядав в недїлю виставу. Перед тим був ще в бюрах торговельної палати, а о годинї 1-ій прибув в товаристві ексміністра Залєского на виставу і зївши снїданє в францускій реставрації обійшов кілька павільонів. Вечером був на обідї у краєвого маршалка. Вчера відїхав до Черновець.

Пополудни випогодилось і під впливом погоди площа вистави ще більше заповнилась публикою. Та нараз, мов би замів — нї живого духа на хіднику не було. Всї поховались, де хто міг, бо небо пустило не дощ, а зливу — чистий потіп!

Доперва коло години 7-ої перестало лити, але чорні хмари не уступали.

Вечером, коли змеркло, заяснїла першій раз світильна фонтана. Довершив єї ческій елєктротехнік Кшіжик. Львів дуже довго дожидав на неї, а про причину проволоки оповідають такій факт: Комітет виставовий поручив будову фонтани одній краківскій фірмі. Та дїйстно забрались до будови і перемішавши цемент з вапном здвигла мури. Показалось, що польска фірма хотїла піддурити... елєктрику. При першій пробі виявилось, що мури без цементу не устоять під силою елєктрики і за-для того треба було перебудовувати.

Світильна фонтана — гарна річ. З-першу знимались в гору височенні стовпи води з острими верхами, сїрі, мов ледівцї; по боках виганялись менші каскади. Та в тім ті понурі ледівцї заяснїли білим світлом, залились багром, то зазеленїлись, зажовтїли... Краски мінялись, то зливались в одну радужну гармонію. Одушевлена публика підносила що хвиля оклики в честь Кшіжика.

Вчера погода, довго дожидана гарна, тепла погода! На виставі було досить гостей, особливо шкільних дїтей. Найперше прибули ученицї школи св. Ядвиги, а потім кілька приватних пенсіонатів.

Пополудневим поїздом приїхало майже 500 сїльских хлопцїв з-під Кракова, надто учителї, учительки, кількох ксьондзів, господарів — взагалї всїх 607 осіб. На двірци явились відпоручники шкільних товариств з львівскими учениками і их двома орхестрами і ту малий хлопець, син проф. Ломницкого, повитав сїльских товаришів патріотичним польским стихом. Відтак "Кракуси" пустились з двірця в похід уставленими рядами і при співі "Бартоша" перейшли кількома улицями. На нічлїг их поміщено в кімнатах міскої школи.

Коло години 8-ої вечером приведено під проводом инспектора Списа дїтвору на виставу, щоби показати їй світильну фонтану. Коли фонтана заяснїла, презідент Львова Мохнацкій почав обдаровувати дїтей медівниками, а потім промовив до них. Школярики мов би в відповідь стали співати: "Бартоша", Jeszcze Polska nie zginęła і Boże coś Polskę. По 10-ій в ночи дїти удались спати, а нинї рано вставши оглядали копець унії.

Вчера вечером приїхало 220 учеників з Ряшева під проводом директора Лєрцля і 20 професорів. На двірци повитав их радник Ґерман і члени комітету для приєму. Ученики замешкали в бараках коло стрийскої рогачки.

Нинї заповіли прибутє на виставу школи жіночі. Комітет виставовий просить всїх виставцїв, котрі мають намір продати свої вироби, щоби поклали цїни на виставлених предметах, або порозуміли ся з дирекцією, котра за малу провізію займе ся продажею.

Дѣло