[Статья надіслана з краю.]
Дуже важну квестію порушено в "Дѣлї" недавною статєю "З нашого шкільництва". Наше шкільництво народне досить много коштує нарід. Окрім додатків до податків на фонди шкільні, краєві і повітові, майже кожда громада сїльска утримуюча школу мусить мати річно на платню учителя і на потреби школи більше як 300 зр. видатків в буджетї громадскім і шкільнім. Більші села і місточка мають далеко більші видатки. Мимо сего многі хиби у нашім народнім шкільництві доводять до того, що школа стає ся немилою для народу і не приносить сподїваних користей, а люде по многих селах уважають школу тягаром, котрий не оплачує ся.
Дуже справедливо відозвав ся дописуватель з краю в ч. 128 "Дѣла", що люде тямучі з-посеред нашої спільности повинні публично в часописях виявляти хиби теперішного устрою школи і подавати способи, як би тому зарадити. З довголїтної практики при народних школах достерігаю слїдуючі хиби устрою шкільного:
1. Першою великою похибкою в нашім шкільництві єсть викладовий язик польскій в многих школах громад чисто руских або переважно руских. Давнїйше вже більше разів в "Дѣлї" було виказуване, що майже всюди у таких громадах руских, де всї жителї громади між собою дома уживають рускої мови, а лиш мала частина их єсть латиньского обряду, отже і третя або четверта часть дїтей шкільних лат. обряду буває, — запроваджено в школї язик викладовий польскій. Зауважати при тім дає ся, що всюди по селах і місточках руских, де латиньскій священик з тої причини, що частину дїтей шкільних лат. обряду має, яко член до ради шкільної місцевої входить, всюди у таких школах запроваджено язик викладовий польскій, хоч всї дїти приходять до школи з матерним язиком руским. Надто і те в очи впадає, що по школах виднїйших і приступнїйших сїл руских єсть язик викладовий польскій, а язик викладовий рускій містить ся тілько у школах так званих дїр, то єсть неприступних і від більшого міста віддалених сїл.
Де язик викладовий польскій, там і школа зове ся польска. Придивім ся, які хиби суть у такій школї польскій в рускім селї.
В такій школї з викладовим язиком польским учитель обовязаний єсть урядово до дитини по польски промовляти і розуміє ся по польски учити і виясняти науку. Дитина, котра по польски не уміє і мови польскої добре не розуміє, не може так легко поняти дуже тяжку початкову науку. Дитина в такій школї, не чуючи з уст учителя наймильшої материньскої мови, тілько офіціяльну польску, стає ся більше несмілою, боїть ся гнїву учителя і не може перенятись для учителя приналежною любовью і привязанєм.
У школї з викладовим язиком польским в першім роцї науки не учать нїчого по руски, тілько по польски. Родичі рускі, котрим найбільше на тім залежить, аби дитина им дещо по руски прочитала і як найскорше уміла прочитати молитвеник рускій або апостол в церкви, видять і чують то упослїдженє рідного язика, кривлять ся за тоє і уважають школу яко щось чужого або ворожого і не мають такої щирої охоти посилати дитину до школи.
До школи з язиком викладовим польским надає рада шкільна окружна учителїв і учительок Поляків, від котрих не вимагає ся і кваліфікації до язика руского. Такі учителї або учительки дуже часто не уміють по руски мовити, а часом не уміють по руски читати і писати; не уміють з дїтьми по руски молитву змовити і звичайно кажуть мовити у школї "пацїр" по польски; — не знають звичаїв руских і наказують, аби дїти людей поздоровляли словами: "Niech będzie pochwalony". Тим способом дїти рускі відчужують ся від сего, що им наймилїйше, а родичі рускі видячи тоє старають ся дитину як найскорше з школи відобрати, і волять кари платити анїж своїх дїтей від рідних звичаїв відчужувати.
Вкінци в школї з викладовим язиком польским инспектори шкільні мусять строго наказувати, а учителї мусять найбільше о те старати ся, щоби дїти як найскорше поправно по польски читали і писали. Се довга і мозольна наука з дїтьми рускими, котра і стаєсь причиною занедбаня науки язика руского. Тяжко приходить дитинї рускій борзо по польски докладно виражати ся, — а ще тяжше рускому священикови рускої реліґії учити, коли нераз в третій клясї дїти ще не уміють катихизму руского або біблії рускої прочитати.
2. Другою важною хибою шкільництва нашого єсть вихованє учителїв для наших шкіл народних в дусї чисто польскім і антірускім. Політика польщеня важнїйшу ролю грає у школах анїж строга педаґоґія. Вже в школах і семинаріях виучують ся будучі педаґоґи руских шкіл найбільше исторії польскої і літератури польскої. На конференціях учителїв, як то виказувано, задають ся для вправ учителїв всї темати по польски. Часопись польску "Школу" яко орґан польского товариства педаґоґічного поручено урядово для всїх учителїв, щоби єї навіть з фондів шкільних місцевих передплачували. У всїх майже повітах запроваджено так звані "кружки учительскі" яко філії польского товариства педаґоґічного. Урядованє і дїловодство шкільне у всїх школах руских польске, бо язик урядовий польскій. Ті всї чинники складають ся на се, що учителї руских шкіл не мають нїякої нагоди набути потрібної вправи і зручности до успішної науки руских дїтей. Учителї теперішні презентують ся вправдї більшою интеліґенцією, як давнїйші дяко-учителї, а однак мимо сего часто дає ся чути голос, що давнїйші дяко-учителї лїпше виучували дїтей і родичі рускі з більшим довірієм до давнїйших шкіл дякоучительских посилали своїх дїтей та непотрібний був теперішний примус шкільний.
3. Третою найбільшою хибою в шкільництві нашім єсть те, що дуже важний уряд окружних инспекторів шкільних єсть для Русинів майже недоступний. Такій инспектор окружний повинен би при візитаціях шкіл указувати учителям спосіб як дїти рускі в школї провадити, аби школа була им милою, а для родичів руских утїхою, і в тоє повинен би найбільше вглядати. Инспектор окружний Поляк навіть не може мати такого щирого серця для руских дїтей і руских родичів. Теперішні инспектори окружні похваляють і протеґують патріотизм польскій учителя народного, а за патріотизм рускій, хоть би в цїлях строго педаґоґічних, переносить ся учителя на инче місце з взгядів службових і тим способом спиняє ся розвій школи. Теперішні окружні инспектори шкільні маючі набиту голову місією політики, дуже часто забувають на тоє, що для шкіл наших сїльских найпожиточнїйше.
При закладаню шкіл, коли вимагано від громад руских, аби будували школи і робили зобовязаня на утриманє учителя і школи, обіцювано нашим людям, що в тих школах будуть дїти учити ся красного і милого для нас співу церковного і що родичі будуть мали з того велику утїху. Тою обітницею найбільше люде ворохобили ся до закладаня шкіл. А котрий инспектор запитає ся тепер учителя, чи научив що дїтей, аби уміли заспівати красно в церкви або хоть апостола перечитати? Тепер в школї о тоє не питають і не старають ся навіть учителїв до того укваліфікувати. Наші люде дуже часто кажуть: Дитина навіть і тілько в школї не научила ся, аби руску молитву прочитати.
Коли закладано школи, вимагано від громад огорода коло школи і обіцювано, що в тім огородї будуть дїти учити ся садівництва, огородництва і пчільництва. Обіцювано рівнож, що при помочи школи в цїлім селї позакладають ся господарям сади, що дїти научать ся управи ярин огородничих і запровадять се в своїх господарствах, а навіть розмножать пасїки. Громади на таку обітницю лєґували огороди і тоті огороди тепер утримують й нинї пекуть людей екзекуціями, аби тоті огороди добре загороджували і податки від них оплачували; — а чи питає инспектор при візитації або при испитах, колько зернівок, кілько щепів, кілько родів лучших ярин, кілько роїв пчіл і уліїв учителї з учениками випродукували? О тім не чуємо, а в селї не видимо щепів або ярин або пнїв пчіл зі школи. Люде на тоє нарікають і питають ся, за що дали огород, коли нїякого хісна з того не мають. А прецїнь наука така була би пожиточна і неодних родичів заохочувала би дїтей до школи посилати.
Новійшими часами наказано громадам закупити по одному моргови поля для учителїв, для практичної науки господарства рільного в школї. Люде в многих селах купили той морг поля, платять за него податок, але о науцї практичній господарства рільного мимо тої нагоди практики для учителя не чути. Панове инспектори також о тоє не упоминають ся, аби учитель виказав, яку практику відбув він на тім моргу поля і чого дїтей научив.
Отсе були би важнїйші хиби нашого шкільництва, а щоби их усунути, повинні би ми через Народну Раду, Руске товариство педаґоґічне і через послів руских в дорозї законодавства постарати ся о такі постанови:
В школах руских і переважно руских в селах і місточках з переважно руским населенєм має бути викладовий язик рускій, для меншости польскої має бути повторений виклад по польски, а на відворот в школах переважно польских має бути повторений виклад для меншости рускої по руски.
У всїх школах сїльских і міских, народних і видїлових у всхідній Галичинї і в замешкалій Русинами західній части краю повинні всї учителї мати кваліфікацію і до руского викладового язика. — На посадах учительских в рускій части краю, мають бути уміщувані учителї Русини. — Уряд инспекторів окружних має бути поручений в рускій части краю учителям Русинам, або і Полякам з докладним руским образованєм. Наука співу церковного має бути обовязкова у всїх школах з руским населенєм, єсли-ж би учитель не був до того здібний, щоби з фондів шкільних була ремунерація для иншого учителя того предмету. — Наука садівництва, огородництва, пчільництва, і практичного господарства рільного має бути так обовязковою, щоби учителї кождого курсу практичні успіхи тих наук виказали перед инспекторами і на испитах. — Вправи учителїв на конференціях і в кружках учительских мають бути по руски і по польски в рівній мірі. Свобода урядованя шкільного в польскім або рускім язицї.
Дѣло
30.06.1894