В тутешній ґімназії відбув ся д. 21—25 н. ст. червня испит зрілости під проводом ц. к. инспектора краєвого п. Ив. Левицкого. До испиту зголосило ся 23 публичних учеників, між ними 4 Русинів. Свідоцтво зрілости з відзначенєм дістав Яхно Яків; за зрілих узнані: Авербах Мехель, Арнольд Хаїм, Душин Ромуальд, Ердгайм Яків, Ґулла Антін, Кляйнберґ Зісхе, Кучера Франц, Ляхович Иван, Лобос Віктор, Лопушаньскій Юлій, Нїмцїв Адольф, Раппапорт Юлій, Світальскій Роман, Шайдицкій Гнат і Візенберґ Макс. Пятьом позволено повторити испит з одного предмету по феріях шкільних, а двох репробовано на рік.
На другій день по испитї відбула ся святочно роздача свідоцтв. По благодарній службі Божій, відправленій сим разом в костелї (на рік відправить ся в церкви, і так все на переміну), при котрій абітурієнти висповідались і запричащали ся, в гарно умаєній і пристроєній сали шкільній, в котрій на передї визначав ся великій мальований образ цїсаря, колишній дар тутешної громади, зібрали ся абітурієнти і ученики VІІ-ої кляси, учителї з ц. к. инспектором і директором та спрошені гостї, між ними кількох вітцїв, котрих сини що лише здали испит зрілости.
По відмовленій молитві промовив до абітурієнтів директор ґімназії Алекс Борковскій. В теплій промові пояснив значінє свідоцтва зрілости, указуючи, що узнає оно ученика за зрілого до висших наук університетских, а не за зрілого, скінченого чоловіка, на якого аж ті висші науки мають єго колись вивести. З того виходить пересторога, щоби узнані за зрілих не рвали ся до таких дїл, до яких ще не зрілі, — щоби не заганяли ся до осуджованя і огуджованя всїх і всього і до так частої у горячої молодїжи охоти до перестроюваня всього, що не подобає ся буйній фантазії молодого віку, — щоби навпак віддали ся з жаром і витревалостію висшим наукам, котрі их мають учинити спосібними до визначних становиск і проводу в громадї. Дальше зазначив ще й друге значінє свідоцтва зрілости. Ото школа визволює ним свого довголїтного плеканця з-під своєї опіки, признаючи, що від тепер він спосібний вже бути власним своїм опікуном і провідником. З сего виходить пересторога, щоби пущені на волю не уживали на зле тої волї, — щоби оказали ся справдї зрілими провідниками і судьями власних дїл, бажань і гадок, — щоби не забували Бога і не сходили на манівцї, а щоби були честними молодцями і виправляли ся на честних людей. Упоминаючи, щоби і дальше плекали всї ті честноти, які защіпляла в их серцях школа, візвав особливо до любови рідного краю і народу; а закінчив окликом "Многая лїта" в честь Єго Вел. цїсаря Франц Іосифа, під котрого скиптром вільно нам сміло голубити наші народні идеали.
На сю промову відповів абітур. Лопушаньскій по польски, виражаючи в имени товаришів подяку для дотеперішних своїх провідників-учителїв і запевняючи, що не забудуть пересторог, які ино-що чули; а прощаючи товаришів, візвав их до такої самої згоди на будуще, в якій пережили лїта шкільні. — Відтак абітур. Яхно, котрого отець, дрогобицкій поважний міщанин, сидїв між гістьми, в гарній промові висказав по руски також подяку як ц. к. инспекторови за труди і ласкавість при испитї, так і учителям, а дальше попращав товаришів і молодших учеників.
На се ц. к. инспектор Ив. Левицкій в прегарній бесїдї з питомою собі краснорічивостію висказав абітурієнтам признанє их совістної працї, котрої доказ зложили при испитї, і за их хороше поведенє, котре поминувши похвальне свідоцтво учителїв, заявили також уладженєм нинїшного так гарного свята. Учеників VII. кляси візвав щоби ишли в слїди своїх старших товаришів. Гостям висказав радість, що явили ся свідками так важної для школи хвилї і можуть з близька приглянути ся овочам працї учителїв около добра их синів; а сим учителям він, надзиратель тої працї, мусить вповнї признати, що задачу свою сповняють совістно і уміло. Звертаючись ще раз до молодїжи і навязуючи до промов обох бесїдників-абітурієнтів, візвав их до згоди і згідної працї для добра краю і обох живучих у нїм посполу народів і закінчив знаними словами: "Разом руки си подайте і як братя ся любіть, Одні других спомагайте, к спільній метї поспішіть!"
Потім роздав свідоцтва, а по відмовленій молитві розійшлись всї з ясними лицями і огрітим серцем.
Дня 8. липня вибирає ся над сто учеників під проводом директора і кількох учителїв на виставу краєву. Гроші потрібні зложать в части самі ученики, в більшій части покриють ся видатки зі складок. До сего часу виєднав директор у ради міскої на тую цїль 85 зр.; а надїяти ся, що і видїл ради повітової і каса щаднича причинять ся ще датками; а остале збере ся з датків приватних людей, між котрими обіцяв вже лїкар д-р Леховскій 10 зр.
Дѣло
29.06.1894