Кривий дїтько.

Дїтько дїтьком, чи простий чи кривий, оден і другий лиш на те, щоби зле, щоби пакость робити добрим людям. Але все-ж таки кривий чорт меньше шкідливий як правий, бо він всюди за пізно приштикульгає, отже меньше й пакости наробить. Отаке було і в Садаґурі підчас посольского справозданя дра Смаль-Стоцкого. Задумав був кривий добре діло зіпсувати, та не встиг злобний і тут через свою зломану ногу. Але кривий знав свою хибу, тож післав наперед своїх чорних служків, щоби тоті зборови заколотили, нїн він пришкандибає і довершить злобне дїло. Та не вдалось поштуркачам чортівским, правда побідила, куций не добіг, і в сїм разї чорні "посрамились". Не осталось мерзенним нїчо більше як лож, то-ж розіслали они єї по своїх часописях: "Gazeta Bucovinei" і "Bukowinaer Post" та "Галичанинї". Весь бруд їх чорної душі виляли они там на сьміх і поруганіє, бо кождий знає, що чорними душами штучно скомпоноване т. зв. вотум недовірія нїби то садаґурского округа нїчого иньшого як велечезна бріхня; мотиви тої штуки аж курять бріхнею. Кождий Буковинець знає, що др. Смаль-Стоцкий вибраний в той самий спосіб на посла як кождий иньший посол до сойму краєвого, а величаве принятє єгo виборцями при справозданю посольскім і висказане около чтирма тисячами людий вотум довірія до него, проти котрого анї оден голос не писнув, вказують як раз на те, що він посїдає живе довіріє цїлого повіту. Величезна бріхня в тій дописи також і те, мов би посол др. Смаль-Стоцкий у Соймі чимнебудь нарушував підвалини православної церкви, о котрій там взагалї дотепер нїколи нїякого словечка не було, як се найлїпше посьвідчити можуть стеноґрафічні протоколи. Упорядкованє правописи рускої не стоїть в нїякій звязи з православною церквою. Як би оно так було, то перші зрадники православної церкви мусїли-б бути Волохи, котрі зрекли ся кирилицї, вживаючи єї вперед виключно в школї і церкві, а тепер прогнавши від яких 20 років кирилицю, пишуть церковні і сьвітскі книжки латиньскими буквами, наколи нова руска правопись анї одної однїської нової букви не впроваджує, котра не була би в церковних книгах. Щоби врештї зрозуміти докладно, які безпідставні отсї і всї другі закиди тої брудної дописи, досить сказати що она підписана осьмами попами Волохами, та зволошеними або змосковщеними "духовними", котрі найменьшого понятя о рускій правости не мають; так само не розуміють цїлковито тої справи підписані там жиди, бувший контр-кандидат Купец (Нїмець) і темні селяни, що понайбільшій части навіть підписати ся не вміють! І ті висказують "свій погляд" в справі ортоґрафічній і релїґійній! Так само називають сї люди Шевченка, котрого не читав жаден з них навіть одного словечка, атеістом! Докорюють др-ови Смаль-Стоцкому і закидають нерозумінє інтересів православної церкви ті самі люди, що кандидували при виборах бувшого судию Купеца, римско-католицкого Нїмця! Той же і свій, рідний і православний. Закидують дальше др-ови Смаль-Стоцкому зраду краю, бо він був покликаний в справі ним виданої школьної книжки до Львова і там говорив з намістником Баденїм, предсїдателем Ради шкільної краєвої. Шукають тут підписані панове тріски в чистім оцї нашого щирого заступника, а не хочуть добачити бервено в очах своїх перших матадорів волоских у краєвім соймі, котрі не то що до ц. к. австрийского намістника другого коронного краю їхали, але складали в Ясах 1875 року вінець жалобний з причини прилученя Буковини до австрийскої держави. Отсї посли, то й рідні і православні (особливо Волян з папским ордером) і взірцеві патріоти! (Лиш певно не австрийскі).

Отакими крутарствами воюють наші запеклі вороги, отсе корм трійний, яким они заповнюють свої ґазети, і годують нещасний несьвідомий нарід. Що такий корм невигодує на сьвіт нічого иньшого як їдке трійло, те добачуть протектори спімнених ґазег, Вольчиньский і Мустаца і Марков аж тодї, коли вже почне те трїйло їх самих мучити.

Буковина