Нїмецкі дневники старають ся львівскій краєвій виставі надати характер політичний в тім напрямі, що мов-то она має вплив на відносини польско-рускі в Галичинї. Наведемо яко взорець уступ з справозданя одної часописи.
Fremdenblatt [в н-рі 155 з 8 н. ст. червня] містить в телєґрафічних справозданях зі Львова між иншим такі вісти про гостину архикнязя Кароля-Людвика у Львові:
"На вечірне принятє у краєвого маршалка в день відкритя вистави зібрало ся до 600 осіб: члени всїх шляхотских родів Польщі, всї пробуваючі у Львові польскі посли до ради державної і до сойму, члени видїлу краєвого, ради міскої і инші... В першій сали впадав в очи великій образ Матейка зображаючій Унію Люблиньску. Образ той стояв в певнім відношеню до пригод сих днїв, бо маляр показує тим образом побратанє межи Поляками і Русинами. А теперішна вистава може рівно-ж мати значінє такого збратаня і кілька разів указувано на сю многоважну сторону предпринятя виставового. і архикнязь Кароль-Людвик в нинїшних відповідях на промови різних депутацій кілька разів висказав свою утїху з однодушного спільного поступованя обох галицких народностей..."
Повисше наведені уступи справозданя Fremdenblatt-a [орґану міністерства справ заграничних] дають нам нагоду до висказу деяких заміток.
З Fremdenblatt-a довідуємо ся, що на принятє у маршалка краєвого були запрошені всї пробуваючі того дня у Львові польскі посли з ради державної і зі сойму. Отже впадає в очи, що з руских послів чисто з титулу посольства був запрошений лиш оден о. Н. Сїчиньскій [бо посол д-р Савчак був запрошений з титулу члена видїлу краєвого, а посол Барвіньскій може і з титулу члена краєвої ради шкільної]. Навіть посол Романчук [знаємо се на-певно] не удостоїв ся запрошеня, хоч єсть головою народного клюбу руского в краєвім соймі. Ми певні, що послови Романчукови се поминенє єго особи річ байдужна, а все таки нотуємо той факт яко характеристичний.
З не-послів були з-між Русинів запрошені [на скілько нам відoмo] кромі Є. Е. митрополита Сильвестра і членів капітули рускої, ще пп. Володислав Федорович, д-р Исидор Шараневич і мабуть проф. Вол. Шухевич. Тут знов характеристична одна річ: такою особою, як у т. зв. старої партії є д-р Ис. Шараневич, професор університету і старшина Института Ставропигійского, є у народовцїв д-р Ом. Огоновскій, професор університету і голова "Просвіти''. Чому д-ра Шараневича запрошено, а д-ра Огоновского поминено, се загадка: може бути длятого, що Институт Ставропигійскій не взяв участи в виставі а "Просвіта" взяла, пожертвувавши значну суму [бо аж 500 зр.] на будову павільону руских товариств. Очевидно, ми раді тому, що запрошено бодай д-ра Шараневича, але все-таки рівночасне поминенє голови "Просвіти" уважаємо за річ характеристичну.
Шкода що оно так дїє ся, тим більше шкода, що давнїйше [за маршалків небіщиків Зибликевича і Тарновского] бувало лучше. Але правда, тогдї й політичне становище Русинів було инше, таке, що мусїло Полякам импонувати і они мусїли з ним числити ся...
Що-до висказу в Fremdenblatt-ї, що "теперішна вистава може мати значінє збратаня Поляків з Русинами", як се представлене на Матейковім образї "Унія Люблиньска" — то висказ сей треба вписати до реєстру тих нещирих енунціяцій, які вічно торочать ся pro foro externo а лише в интересї польскої сторони. Ми Русини виставі такого значіня не приписували й не приписуємо, а що й Поляки на серіо так не думають, найлучшій доказ маємо в тім, що мимо рускої промови д-ра Савчака до Єго Вис. архикнязя Кароля Людвика — архикнязь відповів лише по польски. Видко, що анї намістникови ґр. Баденьому анї пп. міністрам-Полякам анї взагалї нїкому з міродайних сфер польских не залежало на тім, щоби вистава справдї мала якійсь донеслїйшій вплив на польско-рускі відносини в Галичинї...
Дѣло
11.06.1894