Торжество отвореня вистави краєвої.

Узгіря стрийского парку, на котрих примістилась вистава, прибрали нинї святочний стрій. З павільонів повівали численні хоругви, а всюди застановлено роботу, котрої ще досить треба для повного викінченя дїла. Від 9-тої години спішили численні товпи народу в напрямі стрийского парку і будь то уставлялись вздовж дороги, ждучи на переїзд архикнязя, будь то підходили аж під саму браму вистави, по-за котру впускано лиш за білєтами вступу або за запросинами. Около 10½ год. обширна площа перед павільоном промисловим виповнилась численною публикою в балевих строях, достойниками церковними, войсковими і досить значним числом осіб в контушах і при карабелях. В польских строях крім високої шляхти польскої явились також численні промисловцї львівскі. Селян почислив би на пальцях, бо лише ті приступили близше до павільону, котрі вже замешкали по хатах в етноґрафічнім віддїлї, або котрі прибули з власної цїкавости, як н. пр. два селяне з пoc. Барабашем. Русинів львівских явилось немного; з послів руских бачила ми пп. д-ра Савчака, Вахнянина, Барвіньского, д-ра Короля, д-ра Рожанковского, о. Сїчиньского, Барабаша. Впреосв. митрополит явив ся з кількома членами капітули, а також мабуть і дві другі капітули вислали своїх відпоручників.

 

В павільонї промисловім просто входової брами уставлена була естрада, а на нїй під гарним бальдахіном престол архикняжій. Тут до павільону війшло лиш невелике число осіб: комітет вистави, висше духовеньство, ґенераліція, деякі посли, журналісти і немногі урядники. Перед год. 11-тою відозвалась звуки имну цїсарекого, бо прибув архикнязь Леопольд Сальватор. Відтак точно о год. 11-тій знов серед звуків имну явив ся архикнязь Кароль Людвик, проводжений намістником. Зібрана публика піднесла в честь архикнязя привітні оклики. Кланяючись на боки, вступив арх. Кароль Людвик на естраду, а запросивши до себе ще арх. Леопольда Сальватора, дав знак, щоби зачинати торжество.

 

Кн. Адам Сапіга промовив по польски:

 

"Єсть се річ певна і исторією доказана, що в житю народів проходять хвилї, в котрих они не можуть задоволити ся звичайним щоденним житєм, але відчувають може навіть инстинктовно потребу і конечність зазначеня чином незвичайним, що чують ся в силї того житя і зором здоровим глядять в будучність.

 

В такій то хвили знайшлись ми лїт тому два, коли повстала гадка загальної вистави краєвої, вистави, котра не має співубігати ся з якою-небудь иншою, урядженою народами щасливійшими від нас, але котра передовсїм нам самим а також иншим має виказати, що не остаємось по-за иншими в загальнім розвою і поступі, що — а се для нас єсть так потїшаюче — там, де йде о заманіфестованє того повного, здорового житя, панує межи нами лучність і солідарність без границь.

 

Рівно-ж не єсть ся вистава дїлом поодиноких людей або поодинокої околицї. В цїлім і найповнїйшім значіню того слова край цїлий устроїв єї, а до якого ступіня відчувано потребу єї і понимано важне єї значінє, чи-ж не єсть милим доказом участь в працях рівно горяча і ревна так Поляків як і Русинів?

 

Виставі тій не ходить єдино о виказанє поступу вже довершеного; ми знали і знаємо, що в многих напрямах богато ще треба зробити, і що так, як маємо дати правдивий і неложний образ нинїшного стану краю, так і задачою вистави має бути і заохотити нас і додати відваги в дальшій, може в неоднім напрямі жвавійшої працї, длятого то в кількох віддїлах отворили ми двері і для заграничних продуцентів і запросили их до участи.

 

Нинї, коли дїло укінчене маємо віддати під суд уже не лише своїх, — не таю того — переповнює душі наші чувство певної радости і вдоволеня, а заразом, єсли коли — то як-раз тепер, гадка і серце звертають ся к тому, котрий в високій Своїй мудрости зрозумів нас, вірних своїх підданих, і від тілько лїт найвисшою Своєю опікою огортає працї і наміри наші.

 

Сказав я повисше, що вистава ся єсть дїлом Поляків і Русинів; отже позволь Ваша цїсарско-королївска Високости, щоби і в имени тих других товариш мій в праци висказав кілька слів в матїрнім их язицї."

 

Тут виступив перед естраду д-р Д. Савчак і промовив:

 

[По руски:] "Ваша ц. к. Високість! Як уже сказано — і Русини беруть участь в сїй краєвій виставі в городї князя Льва, спільно з братним народом польским, замешкуючим спільно з нами сей край коронний. Сполученими силами і спільним трудом удалось нам довершити дїло отсеї вистави, на котре з гордостію і з чувством вдоволеня можемо поглядати, бачучи в нїм доказ поступу і розвою так цїлого краю як і народу руского, народу давного, культурного, живучого своїм житєм і розвиваючого ся на основі самостійній національній.

 

За можність такого свого розвою нарід рускій має найбільше дякувати і єсть вдячний нашому Найдостойнїйшому Монархови Францу-Іосифови І., під котрого покровом він на основі запорученої рівноправности стремить і стреміти буде до повного свободного розвою у всїх напрямах — просвітнім, економічнім і культурнім і надїєсь, що при справедливости, взаїмній вирозумілости і при братній згодї обох народностей в краю, до такого бажаного повного розвою прийде — що дай Боже!"

 

По тих словах знов забрав слово кн. Адам Сапіга і так закінчив свою промову:

 

[По польски:] "Ваша цїсарско-королївска Високости!

 

Піднесли ми оба високе значінє доброти і опіки Найяснїйшого Пана.

 

Тебе, Найдостойнїйшій Пане, прошу: Зволи єго приняти до відомости, зволи милостиво пануючому нам цїсареви і королеви нашому а так ласкаво держачому протекторат над нашою виставою, сказати, що стояли нинї перед Тобою піддані, переняті найглубшою почестію і привязанєм до Єго особи, вірні Єму і віддані.

 

Зволи Єму сказати, як уміли ми зрозуміти зісланє нам на нинїшне торжество Тебе, Найдостойнїйшій Пане, котрий — знаємо — що памятаєш молодечі лїта прожити межи нами і так ласкаво завсїгди их згадуєш.

 

Позволь також, щоби зібрані тут предложили Тобі унижену просьбу, щоби Ти зволив оголосити виставу отвореною в имени Найдостойнїйшого протектора, Найяснїйшого цїсаря і короля Франц-Іосифа І., котрий нехай жиє!"

 

Присутні піднесли оклик, а музика перед павільоном заграла имн цїсарскій. З цитаделї роздались вистріли з канон.

 

Коли все притихло архикнязь Кароль Людвик відчитав таку промову:

 

[По нїмецки:] "З правдивою радостію являюсь посеред Вас, щоби сповняючи найвисше порученє, заступити Наймилостивійшого цїсаря і короля при краснім сїм торжестві. Рівно-ж милим буде для мене обовязком повідомити Є. ц. Величество о запевненях льояльности, котре ось я почув. Дякую Єго княжій Милости за щирі слова повитаня і прошу Вас, як і всїх, котрі кождий стан і кожду околицю сего краю заступаєте, приняти то запевненє, що чую ся щасливим, що при так радістній і важній обставинї бачу знов край сей, котрий менї так милим став ся ще від часів моєї молодости. Свято, яке нинї святкуєте, єсть справдї красним святом мира, святом усильної працї і поступу. Все, що в тім краю дїлає і творить, злучило ся тут в цїли благородного суперництва, щоб енерґії краю, єго ревности і заходам около плеканя і помножуваня матеріяльних і духових здобутків вимовне видати свідоцтво. І дїйство почестне то буде свідоцтво і я того певний, що край сей зі своєї культурної дїяльности збере великі овочі. У всїх галузях индівідуальної і збірної запопадности і благодатної в наслїдки продуктивности, аж до идеальних висот штуки, може край сей правдиво потїшаюче виказати жниво, а уміючи відносини своєї минувшости і свої стародавні народні прикмети лучити в гармонійну цїлість з обовязками теперішности і зі всїми вимогами часу і поступу, край сей зростає в силу зарівно для добра свого власного як і для успіхів нашої славної монархії. З особливим задоволенєм замічаю, що — як то член видїлу краєвого висказав — оба край сей замешкуючі і племена переняті тими самими чувствами патріотичними, також дїлаючи згідно на поли розвою економічного і поступу духового прямують до спільної цїли. Нехай зір сеї землї спочине з справедливим вдоволенєм на тім, що вже сотворили і здобули пильність і змаганє до творчости. Нехай она мужно і повна охоти стремить до тих цїлей, котрі собі ще треба вибороти, і нехай до тих цїлей дійде з помочію Божою!

 

[Пo польски]. Rad z całego serca winszuję krajowi tej zdobyczy, rad winszuję mu bogatego plonu pracy, a Wam panowie owoców waszego trudu. Z polecenia i w imieniu Jego cesarsko-królewskiej apostolskiej Mości Najmilościwszego cesarza i króla ogłaszam wystawę jako otwartą."

 

[Між Русинами присутними в павільонї по сїй польскій промові архікнязя настала хвиля напруженої цїкавости, чи архикнязь не промовить і в другій краєвій мові, однакож се не наступило.]

 

Архикнязь зіступив з естради і зачав розмавляти з поодинокими особами, котрих представляв єму кн. Сапіга. Перед павільоном дались почути звуки кантат, польскої і рускої, відспівані сполученими хорами в супроводї музики войскової. Архикнязь зачав оглядати павільон промисловий, а зібрані гостї рівнож розійшлись по виставі.

 

[Дѣло, 05.04.1894]

 

05.06.1894

До теми