[З засїдань парляментарних — Рускі посли.]
Ческі посли против жадного з міністрів не виступають так завзято, як против міністра справедливости ґр. Шенборна, найбільше відай з тої причини, що они в ґр. Шенборнї, після єго поступованя за часів намістникованя в Мораві, видїли свого прихильника а він пізнїйше яко міністер видав деякі некористні для Чехів розпорядженя; звістно-ж, що межи попередними приятелями ворогованє буває найгірше. Впрочім ґр. Шенборн властиво єсть радше не досить щасливий в укладаню своїх розпоряджень, нїж щоби дїйстно був неприхильний Чехам; противно, в єго бесїдах парляментарних видко навіть змаганє приєднати для себе Чехів, але оно єму, помимо красної звичайно форми єго річей, якось не удає ся.
Дня 6 лютого він видав поученє до надпрокураторій державних, що бесїди парляментарні, неуміщені в стеноґрафічних протоколах, не, мають бути вільні від конфіскат. Се дотикає именно бесїд в ческій і хорватскій мові, від часу до часу декотрими ческими і хорватскими послами виголошуваних. Як небудь нераціонально єсть говорити в парляментарнім тїлї такою мовою, котру тілько мала часть послів розуміє, так знов не може бути сумнїву, що розпорядженє міністра Шенборна не має законної підстави, а крім того оно так уложено, що могло би бути надуживане навіть супротив нїмецких бесїд, тогди-ж запоручена законами ненарушимість послів щодо их бесїд пропала би. Длятого ческі посли на засїданю з дня 25 мая поставили нагляче внесенє, щоби припоручено комісії для ненарушимости посольскої застановити ся над тим розпорядженєм і евентуально поставити внесеня прямуючи до єго відкликаня. Справа се така, де ходить о права парляменту супротив правительства, і длятого всї посли, дбаючі о ті права, повинні були за нею голосувати. Однакож Нїмцї-націонали голосували против наглости внесеня Чехів з причини національного антаґонізму, а правительственна коаліція йшла очевидно з правительством, і длятого внесенє упало 157 голосами против 62. За внесенєм голосували посли ческі, полудневі Славяне, независимі Италіянцї, антісеміти, демократи і Лінбахер. Часть польских послів, ліберальнїйші Нїмцї з лївицї і Словінцї з клюбу Гогенварта усунули ся від голосованя. З руских послів Романчук і Телишевскій голосували за внесенєм, инші не явили ся або усунули ся від голосованя.
Важна справа трактує ся вже другій день в палатї послів, т. є. часткова реформа закона прасового. Правительство згодило ся на такі реформи, котрі комісія предложила: 1) Знесенє кавції дневникарскої, 2) свобода продаваня, 3) обовязок прокураторії державної вказати статью, взглядно поодинокі місця в нїй, за-для котрих письмо сконфісковано, однакож з застереженєм для прокураторії права — новий наклад також за иншу при першій конфіскатї не пойменовану статью сконфіскувати. Реформа ся зовсїм дрібна, але коаліція, котра нею задоволила ся, хоч перше приймала була значно дальше идучі внесеня, толкує ся тим, що правительство на більші концесії не хотїло згодити ся. На те замічають їй справедливо, що она повинна була вимогти на правительстві, котре-ж на нїй опирає ся, більші уступства; єсли-ж сего не зробила, то мабуть тому, що і не хотїла на серіо те зробити. Меншість комісії поставила окреме внесенє, т. є. таке, котре з-разу цїла комісія була приймала, именно ще: 4) внесенє стемпля ґазетного, 5) свободу кольпортованя, 6) знесенє, взглядно ограниченє поступованя обєктивного. Се внесенє меншости підписали 2 молодо-Чехи, 1 моравскій Чех, 1 нїмецкій націонал і Телишевскій. Після тoгo подїлили ся голоси і в повній палатї. Правительственна коаліція, а з нею і посли руского клюбу, голосували за внесенями більшости, посли не належачі до коаліції [отже з Русинів Романчук] за внесенями меншости, за котрими межи иншими послами промовляв Айм, сам фаховий дневникар, котрого промову навіть нїмецко-ліберальні дневники високо підносять. Замітно, що гофрат Лінбахер, бувшій прокуратор державний, котрий мав участь в уложеню обовязуючого доси закона прасового, нарікав в палатї, що закон той виконує ся далеко гірше і острійше, анїж би повинен і анїж була интенція при єго укладаню. Впрочім ся справа буде аж завтра остаточно залагоджена.
Рускій клюб мав дня 25 мая засїданє, на котре прийшов і Телишевскій, щоби заявити, що він в наслїдок послїдних подїй в клюбі і в краю не може на-дальше належати до клюбу. Після того вивязала ся дискусія: яке становище має остаточно займати рускій клюб? Декотрі члени були за виразним приступленєм до правительственної коаліції, однакож до формального рішеня не прийшло анї того дня анї в послїдуючих днях, в котрих заповіджені засїданя клюбу і не відбули ся. Єсли клюб не приступив ще формально до коаліції правительственної, то фактично він до неї належить, бо завсїгди з нею разом голосує. Клюб доси не уконституував ся, бо о. Мандичевского ще нема у Відни, а згадане засїданє відбуло ся під проводом найстаршого віком Підляшецкого. На клюбі була бесїда і о тім, щоби заименувати свого кандидата до спільних делєґацій і домагати ся від польского "кола", аби дістати свого члена в перманентній комісії для процедури цивільної. До заименованя кандидата не прийшло, а "коло" назначило тимчасом само на члена спільних делєґацій Барвіньского 24 голосами на 34 голосуючих. А прецї-ж пів урядовий Fremdenblatt ще минувшої осени доносив о намірі "кола", яко концесій для Русинів, щоби рускому клюбови лишити вибір члена делєґації. Чи-ж би польске "коло" менше уступчиве було для руского клюбу тепер, коли він тїснїйше з ним злучив ся, нїж тогди, коли ще могло припускати, що той клюб займе инше становище? Також що-до вибору члена клюбу до перманентної комісії "коло" робить трудности, хоч перше, півтора року тому, згодило ся на вибір по одному члену давного клюбу руского до перманентної комісії податкової і промислової. Се також досить характеристичне...
Дѣло
31.05.1894