Марек… Здавався монументальним, як скеля в Тустані. І не тільки через зріст та корпулентність. Більшість того, що робив, вивищувалось над культурним ландшафтом, вражало своєю актуальністю і потрібністю саме тут і зараз. Мав несамовиту чуйку до культури. Перелік заснованих ним фестивалів та з’ініційованих проектів займе кілька сторінок. Штампи «людина-доба», «людина-легенда» – про нього. Щоби на всі 100% зрозуміти, ким був Марек для Львова, досить уявити, яким був би Львів без нього.
«Тримається, бо крутиться!» – дзиґівське мотто. Багато хто за тих майже тридцять років доклався до підкручування «Дзиґи». Люди приходили і відходили, Марек залишався. І з часом таки втомився, розчарувався, вигорів… Така-от зловісна закономірність: не стало «Дзиґи» – не стало Марека.
