З Поділя.
Недавно було в новинках 95-ого ч. "Дѣла" поміщено, кілько коштує середно-лихій прихід при обнятю єго, т. є. уже по канонічній институції на пароха. Декотрі обчисленя уважаю за мнимі або безпідставні, бо н. пр.: 1) Годї числити в кошти нового приходу податок грунтовий за попередний прихід, єсли той податок був добре обрахований і розложений за час припадаючій. 2) Також треба помирити ся [або аж до трибуналу адміністраційного рекурсувати] з фактом, що фонд реліґійний каже собі звертати доходи епітрахильні за час завідательства [місцевого або й сусїдного], а за те платить тепер звичайно платню завідателеви [місцевому і сусїдному] а поле винаймає в аренду. Само арендованє то єсть тяжким ударом для вдовиць і сиріт по священиках, котрим тепер нема притулку, нема ратунку — послїдна надїя мізерного доходу упала! Але-ж яке то буває арендованє, покажу на примірах і позволю собі при тій нагодї помістити кілька уваг за фонд интеркалярний.
В роцї 1891 в листопадї умирає парох Н. Н., лишає засїяних 30 морґів озимини, зораних 30 морґів під ярину і вже зораних раз 30 морґів під озимину, що має сїяти ся в осени 1892 р., бо толоки на пасовиско не вживав, тілько наймав собі пасовиско. Озимина була в осени 1891 пересїчно по 9 зр. = 270 зр.; обробленє 30 морґів [під засїяну озимину] числїм дешево по 7 зр., бо дуже добре оброблювано, отже 210 зр. Оранину 60 морґів, т. є. 30 морґів під ярину і 30 морґів під будущу озимину — числїм дуже дешево по 2½ зр., вийде 150 зр. Отже кромі воженя навозу видав він 270+210+150=630 зр. як би готівкою перед 1-им листопада 1891 р. Правительство винаймає поле, неоплачує до маси наслїдя тілько морґів, кілько було торік, і то тим самим збіжем. В осени 1892 р. приходить парох новий; дістає відсїв і відоране поле від посесора, але то має заспокоїти масу наслїдя претендуючу квоту 630 зр. з 4% від 1-ого падолиста 1894 р. Але-ж в осени року 1892 пшениця 7 зр. а жито по 5 зр. 75 кр., а в роцї 1891 було в осени кожде по 9 зр.! Родина бувшого пароха і парох новий мають погодити ся, а фонд реліґійний забрав гроші і нїчо их не загоджує! А прецїнь родина бувшого пароха чекає вже рік на вложені гроші!
Другій парох X. У. умирає в грудни 1893 р. На озимину на рік 1894/5 ще не орав, як звичайно, але засїяв озимину і під ярину все обробив. А як би хто умер в червни — озимина туй-туй пійде під серп, ярина і бараболї і кукуруза і сїно є, а до того гній вивезений і під озимину вже раз зорано й заскороджено. Як тогдї числити собі претенсії? Вже то правду сказати, що т. зв. "консисторскій" подїл доходів з грунту був лучшій від правительственного [від 25 марта до 25 марта], бо розрізняв озимину і ярину при подїлї. Норми тії були в "Душпастирю" з року 1889. Мимоходом скажу, що дуже дожидаю появленя підручника совітника Шабля [небавом передплатники будуть уже мати єго в руках.]
А єсли вже говорю за интеркалярії, то розповім щось цїкавого. В А. Б. умирає парох В. Г. дня 1 н. ст. листопада. Староство питає ся в урядї податковім: кілько винен покійник податку по конець року? Уряд податковий виказує рестанцію по конець року, т. є. по конець грудня 1891, а тимчасом староство каже сплатити чистий дохід катастральний за час від 1 листопада [дня смерти] по 25-ого марта, — отже яким правом каже платити податок за листопад і грудень, коли також за ті два місяцї бере фонд реліґійний собі дохід чистий катастральний? Ще більша була з того замішанина, бо староство жаданя податкові і до фонда реліґійного відсилало до суду властивого, а той завідомляв о тім куратора маси. Зайшло при тім куріозум. Куратор маси рекурсує против всїх тих жадань староства, і то до намістництва, бо уважав деякі позиції за неузасаднені, а другі за хибно обчислені. На той рекурс відписує староство, що против рішень суду нема рекурсу до намістництва і видає само вже до суду і просто до куратора маси політичне ореченє: кілько маса має вплатити податків і зворотів різних. Против того ореченя рекурсує куратор маси знов до намістництва і пише, що він хоч на селї, а знає, що против вироків судових нема апеляції до намістництва, але против жадань староства — хоч-би через суд доручених кураторови — єсть і мусить бути рекурс до намістництва. Жаданя були нераз безпідставні; н. пр. [як висше] податок за два місяцї [листопад і грудень] непотрібно врахований. За дяківку після ухвали комітету розібрану казали 1½ зр. [3 корони] заплатити, бо так в Pfarr-Inventarium з р. 1836 було вписано! Навіть за якусь мосяжну підставку від лодки казали платити 15 кр. конв. монети після цїни в инвентари поданої! Питаю ся: що мають робити ті парохи, що остають довго на місци і різні зайдуть зміни в инвентари? в якій спосіб зазначити то? — н. пр. поломали ся оловяні лїхтарі а куплено цинові? — тимчасом повимирали провізори, помер і довголїтний парох, а приходить відданє церкви?
Вкінци ще одно: Арендар поля ерекціонального робить відсїв озимини в осени і засїває ярим житом або ярою пшеницею, а новий парох відбирає від ц. к. комісара засїв нїби то озимий. Правуй же ся з фіскусом! Суд скаже, що не компетентний... Лишить ся навіз, не вивезений бувшим парохом — хто має єго завезти на поле пароха? лишить ся в часї аренди — чому арендар не вивіз?
Різні ті уваги списую тут, користаючи з свободи висказу в нашій прасї, і упрашаю всїх сприяючих священьству о висказанє своїх щирих рад.
Дѣло
19.05.1894