Польскій писатель Войтіх Шукевич, перебуваючи в Дякові, столици епископа Іосифа Штросмаєра, посїтив сего славного мужа. Вражіня, які винїс з сих відвідин описав п. Шукевич в літературнім додатку до Kurjer-a Lwowsk-oгo п. з. Tydzień в ч. 19 такими словами:
"Епископ Штросмаєр, старець стоящій вже над гробом, довідавши ся, що я Поляк і що подорожую в публицистичних цїлях, заявив менї отверто, що від него не можу много надїяти ся, бо він упереджений до кождого Поляка, особливо до публицистів. Він осудив нинїшне становище галицких Поляків, котрі всїми силами піддержують Нїмцїв і Мадярів, а з другими Славянами зірвали зносини. Заявив менї, що єсли хочу якої рекомендації то не дасть менї, бо він повинен знати кому він єї дає, а мене ж він цїлком не знає. Я згадав, що я молодий славянофіл і що писав вже нераз против Нїмцїв і Мадярів, але се єго цїлком не тронуло. Епископ одержав запросини на львівску виставу, але не поїде на неї, що очевидно дуже некористно вплине на відвіданє єї Хорватами взагалї. Супротив тої неприятної атмосфери тревала авдієнція коротко і я вскорі опинив ся на улици, де віддав ся різним сумним думкам. До таких практичних результатів веде політика нашого польского "кола", зложеного в більшій части з людей, позбавлених характеру і більше широкої політичної мисли. Для карієри і личних користей они забувають на интереси народу і всего Славяньства. І дїйстно, ми діждемо ся сумного кінця, єсли Галичина не отрясе ся вчас від того політичного летарґу і не вишле до Відня людей, котрі будуть більше о нарід дбати як о себе. Таким чином відбила ся на моїй шкірі дїяльність польского кола. Вже з нами в Славянщинї і говорити не хотять, не хотять мати з нами нїяких зносин, навіть літературних. Гей! ми повинні перестати, бо зле бавимо ся і зле можемо вийти. Ми не повинні братати ся з ворогами славяньского племени, бо від нас відвернуть ся братні народи."
Гіркі ті слова правди, однако п. Шукевич несправедливо добачує нехіть Славян до Поляків виключно в роботї кола польского. На се зложило ся багато инших причин. Ось хоч би і лєґіони польскі в рядах турецких против болгарских охотників під Шибкою! Не славяньска-ж любов загнала сюди Поляків. Або й ся цїла праса польска. Не найде в нїй нї слова признаня нї прихильности для Славянства; у неї кождий Славянин, що не подїляє шовіністичної польскої ненависти до Москалїв — вже москвофіл. Русини досвідили сего найлїпше на собі. А такі поодинокі голоси, як п. Шукевича, певне Поляків не "вразумлять"; будуть мати хиба сей наслїдок, що они назвуть і самого п. Шукевича — москвофілом. Такій вже мозок польскій.
Дѣло
10.05.1894