Велике нещастє, яке навістило Новий Санч, спонукало краєвий видїл видати обіжник до всїх рад повітових. В тім обіжнику краєвий видїл пригадує, що разом з наближенєм лїта наближаєсь також небезпечність огнїв, котру збільшає звичай будувати доми з матеріялів немаючих достаточної відпорности супротив огню і непорадність людности. Длятого краєвий видїл взиває, щоби повітові ради завчасу поробили відповідні зарядженя, а передовсїм, щоби постарались і запевнили ся, що закон з 10 лютого 1891 року о огневій поліції для міст і місточок в Галичинї, а також, що приписи огневого закона для сїльских громад з 28 липня 1876 р. будуть як найточнїйше виконувані.
Спеціяльно видїл краєвий візвав видїли повітові, щоби:
1) безпроволочно пригадали всїм містам і місточкам також сїльским громадам свого повіта про истнуючі приписи о огневій поліції і завізвали всїх начальників громад тих місцевостей до точного сповнюваня тяжачих на них обовязків;
2) зарядили у всїх місцевостях свого повіта ревізії приладів і реквізитів огневих і збагнули через окремих відпоручників, або також через осібні визначитись до того маючі комісії, чи ті прилади відповідно функціонують і находять ся в достаточній скількости, чи не зіпсувались, а відтак чи всюди истнують огневі поготовя і нічні сторожі, котрі сповнювали би свою службу належито, чи всюди находить ся достаточний запас води і т. д. остаточно взагалї, чи всї постанови закона о огневій поліції для міст місточок і для сїл відповідно виконують ся?
На случай достереженя яких небудь недостач і занедбаня, повітові видїли мають візвати начальників громад до безпроволочного усуненя достережених браків, а коли би візваня видїлів в означитись маючім речинци не віднесли пожаданого успіху, мають поступити з цїлою строгостію против винних і недбалих, а на випадок потреби зажадати интервенції політичних властей.
Видїл краєвий уважає за конечне впливати чи то за посередництвом війтів і начальників міст, чи при помочи народних учителїв і духовеньства з проповідниць, котре в тім случаю може віддати велику прислугу — отже впливати морально на людність так, щоби сама прийшла до пересвідченя о конечности заховуваня цїлої осторожности і о небезпечности, яка їй за для необачности грозить, — щоби памятала о тім, що всюди і все нещастя огню повставали з малих причин і що заховуванєм тілько звичайної осторожности можна ухоронити ся перед нещастєм.
Коли остаточно мимо всякої осторожности нещастя огню годї буде оминути, треба буде поучати мешканцїв, особливо сїльскі громади, о вазї і значіню асекурації і их заохочувати, щоби своє майно, для власного добре зрозумілого интересу, обезпечили в краєвих товариствах обезпечень від огню.
Навпослїд видїл краєвий висказує надїю, що вироблене почутє горожаньске і caма практика автономічного житя покаже повітовим видїлам, що і як в кождім випадку треба зарядити в добре зрозумілім интересї мешканцїв, і що з цїлим жаром приступлять до виконуваня отсего візваня, також, що найдальше до місяця зложать єму з своїх заряджень вичерпуюче справозданє.
Дѣло
03.05.1894