Про страшну драму, яка лучила ся ві второк в родинї Сильвестра Дашкевича, бувшого редактора черновецкої "Буковини" приносить тамошна Gazeta Polska такі близші вісти: Дашкевич, 30-лїтний мужчина, скінчив в Чернівцях видїл правничій, але віддавши ся журналістицї не зложив був ще одного испиту державного. Перед кількома лїтами оженив ся з дочкою черновецкого купця, Ольгою Найманівною, одною з найгарнїйших женщин в Чернівцях і діждав ся четверо дїтей. Однако троє померло і лишив ся тілько 8-місячний синок, дуже красна дитина. Відносини Дашкевичів мали бути незвичайно нужденні, що впливало некористно на молодого батька родини. В безнастанній борбі о кусник хлїба для себе і жінки, а рівночасно обтяжений працею журналістичною, в котрій брав живу участь, вкінци розворушуваний борбою політичних сторонництв, пок. Сильвестер мусїв підпасти загальній недузї нашого віку: розстроєви нервовому і лише тим дасть ся пояснити страшний учинок, якого допустив ся.
Ві второк дня 3 н. ст. цвітня, між 10-ою а 11-ою рано замітили мешканцї дому під ч. 13 при ул. Франца, що в мешканю Дашкевича панує незвичайна тишина. Остаточно рішено виважити двері і входячим представив ся страшний вид. В ліжку лежала молода Дашкевичева в сорочцї і білій спідници, в ногах також лише в сорочинї, мала дитина. Коло ліжка на земли лежав сам Дашкевич в білю і пантофлях на ногах. Всї троє мали перестрілені груди. Стріли були вимірені так добре, що у кождого з убитих куля перейшла серце. Повідомлено про пригоду поліцію. Прибув зараз міскій лїкар д-р Флінкер і сконстатувавши смерть, зарядив перевезенє мощів до трупарнї.
В мешканю, де всюди видко було страшне убожество, майже нужду, найдено на столї, коло порожної пушки на тютюн, лист в язицї нїмецкім такого змісту: "Обставини примушують нас відобрати собі добровільно житє. Всї питаня і розслїди — злишні. Тих всїх, котрих наша смерть могла би болесно діткнути, просимо о прощенє. Дохід з продажи наших движимостей повинен вистати на кошти похорону, а бажаємо похорону які найбільше скромного. Револьвер треба чим скорше віддати фельдфеблеви Козаркевичеви, від котрого я єго видурив під видуманою причиною, що з ним хочу зробити. Вкінци всїм котрі були для мене з приязнею і серцем, висказую мою щиру подяку. — Р.S. З причини, що не маємо нїкого, кому ми могли би повірити нашу дитину, беремо єї з собою. — Сильвестер і Ольга."
Треба замітити, що цїлий лист писаний одною рукою, а навіть підпис "Ольга" здаєть ся не походить з-під пера Дашкевичевої. При перевезеню тїл до трупарнї ишли товпи народу. О мотивах катастрофи ходять найрізнїйші вісти, але всї годять ся в тім, що головною причиною сего учинку була нужда і то, що за нею иде: песимізм, знеохота до житя і зневіра у власні сили та занедбанє себе. Здаєть ся на віки лишить ся тайною, чи Дашкевич допустив ся сего страшного учинку за згодою жінки. Лише тілько можна було сконстатувати, що насамперед убив жінку а відтак дитину і себе. В кругах урядових припускають, що Дашкевич убив жінку і дитину в снї.
Рушникар войсковий Калля зізнав, що день перед тим був у него Дашкевич і фельдфебель Козаркевич і позичили револьвер на 24 години. Дашкевич укладав вже від довшого часу плян самоубійства, бо вже давнїйше повернув в однім черновецкім склепі револьвер, хоч не купив єго.
Дашкевич був спосібним журналістом і горячим руским патріотом. З під єго пера вийшла перед двома лїтами дуже добре написана книжка п. з. Die Lage der gr.-pr. Ruthenen in Bukowina. B нїй доказав автор ясно, у відповідь на звістні "апольоґії" митрополита Морарію-Андрієвича, що теперішна православна єрархія на Буковинї гнобить і румунізує Русинів. Ся відповідь зробила в краю велике вражінє, але стягнула на автора громи і переслїдуванє зі сторони діткнених нею впливових личностей. Русь тратить в покійнім горячого і дїяльного оборонця своїх прав, що вправдї умів твердо стояти в оборонї народу, але не зумів ставити чола нероздїльній з житєм руского журналіста доли: борбі о власне истнованє.
Земля покійному пером!
Друга черновецка ґазета, Bukowinaer Post, пише з нагоди тої страшної пoдїї між иншими таке: "Причиною, що поставила Дашкевича в таке положенє, з котрого найшов він лише один вихід, т. є. смерть, була нещастна політика. З цїлим пожертвованєм посвятив ся він справі малорускій. Цїле своє єство, свій ум і мисли віддав він тій справі і хоч заступав цїлком противний напрямок як ми (т. є. Bukowinaer Post), то треба признати, що за свою справу боров ся вірно і совістно. Однако ся борба не принесла єму вижиданої нагороди. Він розчарував ся і мусїв бороти ся о своє истнованє, котрого не обезпечили єму єго політичні приятелї. Вкінци, чуючи утому в борбі о истнованє, він покінчив з собою і побільшив число політичних мучеників".
Дѣло
09.04.1894