В кожньому свойому крокові ми повинні відчувати ту велику відповідальність, яку ми несемо перед грядучими поколіннями, будуючи власну державу. В кожньому свойому ділі ми повинні бачити ту велику вагу завдання, яке вложила на нас доля. Цеж рішаєть ся наше "бути або не бути", цеж може в послідне ставить ся на пробний камінь наше істнуваннє як нації, наша доля на цілі століття.
Благословеннєм вольні і щасливі, проклонами згноблені і повалені згадуватимуть нас діти наші.
Тяжкий тягар, ще більш тяжку відповідальність вложила на нас нинішна хвиля. З безмежною любовю до Заплаканої Мами, що всміхнулась під цей грізний час, видячи любов синів своїх, ми зустріли слушну годину. З безграничною посвятою, в голоді і холоді, ми хопили за мечі і станули лавою в обороні Вільної України.
І стоїмо в рядах до нині, бо Мати позвала нас. Позвала синів своїх на крівавий тан, на оборону землі і волі перед наїздниками, що чорними хмарами сунуть на нас з усіх сторін.
Є в життю народа хвилі, що важким камінем давлять груди; є моменти, яких тягар чує на собі кожня одиниця. Є дні, в яких здаєть ся пукне натягнена струна і почують ся прикрі звуки.
Важкі часом хвилі в життю народа, важкі моменти.
Тоді треба взяти верх над пристрастями, що горять в грудях, тоді треба запанувати над почуваннями серця. Тоді треба кермуватись холодним розумом. Сильну волю викресати в своїй душі і холодним розумом важити свої діла.
Щоб не плямити чести народа, щоб не чорнити чистих його рук.
Бо народ мусить мати честь і розвагу, мусить іти з білими руками. Коли ні — перестає бути народом. Нас подивляв досі цілий світ. Ми були гордістю наших провідників. Розважний, спокійний і трудолюбивий народ ставив ся на примір плаваючому в крові Сходови, викликував подив в очах заходу.
Ми чесно йшли і гордо держали свої прапори. Душі наші горіли любовю до України; серця наші були чисті як сльоза дитини а одіж наша була біла, як сніг.
Так буде і на будуче. Сильну волю кресатимем в своїй душі і холодним розумом важитимем свої діла. Ми народ свідомий і збережемо до кінця свою честь, знаючи, що честь кожнього з нас складаєть ся на честь народа. Гордо держатимем свої прапори.
А коли прийдуть часами моменти зневіри — не піддаваймо ся їм. Не йдім за підшептом хвилин, бо хвилини з поповненими в них ділами складають ся на наше будуче життє, на нашу долю або й недолю. Маймож це будуче, маймо цілі літа в очах і холодним розумом важмо свої діла. Бо велику відповідальність несемо перед грядучими поколіннями, бо в одній годині переживаємо нераз цілі роки.
Довірє маймо до своїх провідників, безмежне довірє носім до них на кожньому кроці. Вониж кров з нашої крови і кість з нашої кости. А коли нас болить, що коли не дієть ся що, як треба — до них удаймо ся, їм розповіджмо. Не відчужуймо ся від них, бо вони нам рідні. Не робім цего про що ворог вже від давна стараєть ся, щоб їх з нами поріжнити. Це вода на млин ворога і він знає добре, що робить. І робить це завзято, без устанку.
Будьмо розумні. Не все вірмо такому, що з уст його пливуть слова солодкі як мід, бо мід приправлений нераз отрутою. І є людці, які запродались з душею і тілом ворогам нашим і, вдаючи приятелів наших, розливають їдку трутину. Це платні ворогом агітатори. Це вовки в скірі ягнятка.
І як деколи стане ся щось таке, що кидає тінь на нас і роботу нашу — ми певні, що ми цего не зробили.
Це роблять вовки підшиті ягнятками, це роблять вороги народа на шкоду йому. І ми не берем відповідальности на себе за діла, поповнен ними. Ми народ чести і стоїмо на сторожі її.
Будьмо розумні і важмо всі слова, кинені нераз на вітер невідвічальними одиницями, які не турбують ся про завтра. Будьмо розумні, бо зі слів родять ся діла, а з діл куєть ся наша будуччина. Будьмо розумні будівничі.
Не кожний може робити політику, бо тоді буде безголовє, безладдє. Нехай роблять її вибрані нами провідники наші а ми держім кріпко в руках мечі і не даймо соромити землі української. Знаймо кріс і ворога, більш нічого.
Сильна карна, здисціплінована армія спасе Україну. Будьмо її добрими членами. А політичні провідники наші підуть по лінії наших бажань і потреб коли ми виборемо самостійність Україні, землю і волю народові, забезпечимо одно і друге і вернемо побідниками домів.
Будьмо розумні. Холодним розумом важмо свої діла.
Будьмо сильні і карні, слухаючи своїх провідників.
Будьмо відповідальні за свої діла — кождий перед самим собою і перед цілими поколіннями.
Останьмо народом чести і розваги і приміром для усіх сусідів наших. Будьмо правдивими, вірними синами Волі.
***
Виж усі, що вас доля поставила на провідників народа, тримайте руку на живчику його життя, прислухуйтесь, як бєть ся його серце і які в ньому бажання. Станьте правдивим другом для меншого брата, нехай радістю засяє обличче Заплаканої Матери. Памятайте, що завданнє провідника під нинішну хвилю найтяжше, найбільш відповідальне.
Золото дорогоцінне — наш народ.
Умійтеж, як слід, цінити цей скарб найдорожший. Умійтеж чисту, як алмаз, душу народа передати грядущим вікам. Ви мусите це зробити, ви мусите сповнити свій обовязок.
Не пускайте народа самопас.
Будьте характерні.
Колиж ви старшиною — ідіть між товариство. Діліть його смуток і радість, його сльози і сміх. Навчайте меншого братані скарби своєї душі переляйте в його душу. Знайдіть дорогу до неї а викуєте в ній довірє до себе. Не сійте зневіри і болю довкруги себе, кидайте для всіх зерна любови і добра. Творіть і будуйте, не нищіть.
Куйте характер в душі народа. Бо ви примір і на вас звернені очі всіх. Умійтеж заховати честь, народа і душу його, чисту як алмаз, передайте грядущим вікам.
Будьтеж провідниками — братами, з любовю і добром у серці.
[Український голос, 18.02.1919]
18.02.1919