Тернопіль, 20. січня 1919.
Послідними днями кружляє по нашому місті і по повіті богато неправдивих, "виссаних з пальця" вісток, яких цілию є викликати серед нас замішаннє і переполох і поширити по наших селах недовірє в успіх нашої праці. Сі вістки сіє уперто якась злочинна рука, розпускають їх якісь незнані, злобні і злочинні одиниці.
Приходять до нас люди зі села, розпитують нас горожани міста, чи правда се, що Поляки здобули Перемишляни, що наші евакуують Красне, що Румуни зняли Коломию, що.., і т. д. і т. д. І повторюють нераз без застанови сі вістки, посіяні злочинною рукою.
Очевидно вісти сі неправдиві, а сіє їх між нами наш ворог і робить се незвичайно спритно. Він послугує ся усіми можливими способами войовання, які витворила нинішна війна, не перебираючи зовсім в средствах. На фронті говорять кріси і гармати, поза фронтом роблять свою роботу, деколи навіть страшнійшу в наслідки, неправдиві вістки, поширені ворогом. Це один зі страшних способів войовання. Ми пригадуємо собі добре, як в 1914 р. Москалі, прибувши в наші села, поширили сейчас вістку, що Франц—Йосиф помер, що їх йде 30 міліонів, що вони вже добули Відень і Берлін. Ми знаємо добре, як німецькі літаки кидали тисячами відозви до давної російської армії і взивали ними салдатів, щоби розходили ся як найскорше домів, бо — мовляв — там без них ділять землю. І на фронті поширювали тисячі нісенітниць, видумок, бріхонь, щоби тільки викликати нелад, безпорядок і таке інше. Ми знаємо також, які наслідки мала їх робота.
Те, що робити Німці між Москалями, це роблять нині між нами польскі посіпаки і їх наймити. Вони — то поширюють сі злочинні вістки, вони старають ся всякими бріхнями, видумками, сплетнями і нісенітницями посіяти у нас недовірє і нелад. Вони намагають ся всіми способами ослабити наші сили, кинути між нас роздор і загасити огонь завзяття, що горить у наших серцях. Вони посувають ся так далеко, що не тільки язиком дурниці плетуть, aлe розкидають по селах підроблені відозви, в яких вихвалюють панський лад і заохочують до "братнєй згоди", себто до заперестання війни з ними. Вони і дальше жиють тою надією, що от-от прийдуть їх "браця" зі Львова, щоби привернути ляцьку неволю і усмирити "розбествйоне хлопство". Тому-то поширюють такі неправдиві вісти і тішать ся, як найдуть між несвідомими такого слабодуха і боягуза, що дає віру їх брехням.
Та — даремні їх труди і зусилля. Ми знаємо ся добре на їх підлій роботі і розуміємось на їх душевних бажаннях. І потягнем до строгої відвічальности кождого, хто сіє неправдиві вісти. І поступимо з ним так, як з тим черваком, що точить здорове дерево. Посадимо його там, де робота його не буде шкідлива. А самі будемо робити дальше своє діло. Чесно і совістно, завзято і уперто. Певні себе, свідомі своєї ціли, з повним довірєм до наших провідників.
Український голос
21.01.1919