◦ ◦ ◦ ◦

Від Редакції. Розпочинаємо, після перерви, нашу дальшу працю, яку перепинили технічні трудности і виїзд редактора на сесію Національної Ради, і руководячи ся тими самими прінціпами, що й досі, йдемо на зустріч шановної Громади і на її службу. Ми свідомі сього, що круг наших прихильників і однодумців досить широкій, бо не сковували ми думки читача ні вузькопартийними кличами ні межами кастовости. Служили щиро усім без розбору. Що світле, благородне і гарне, це нас удушевляло, що мале, нікчемне, зле — з тим ми бороли ся. І таким буде "Український Голос" на будуче.

Просячи прощення за перерву в праці, яка виникла не з нашої вини, просимо наших прихильників і на будуче не кидати нас і усім бажаємо від серця щасливого Нового Року і здійснення в сім році задушевних мрій кожного щирого сина Великої, Неділимої України.

Наша найвища влада.

Президія У. Н. Ради: Др. Е. Петрушевич (президент), Др. Л. Бачинський, інсп. О. Попович, С. Вітик, Л. Шміґельський — члени президії; секретарі: др. Вітвицьккй, О. Устиянович і Ст. Сілецький.

Виділ У. Н. Ради: Др. Петрушевич, Др. Горбачевський, Др. Окуневський, Др. Л. Бачинський, Др. Новаковський, С. Вітик, о. др. Юрик, А. Шміґельський, інсп. Попович, Г. Дувіряк.

Склад Державного Секретаріяту: Др. І. Голубович (фінанси і президія), др. Макух (внутр. справи), дир. Артимович (просвіта), Мартинець (рільництво), Мирон (шляхи і почти), др. Цегельський (заграниця), Витовський (війсковість), інжінєр Козакевич (публ. роб.), радн. Бурачинський (судівництво), радн. Барвінський (віроіспов.).

До об'єднання Галичини з Україною. Третього дня з доручення Директорії Української Народньої Республики Директор Канцеляриї Директорії І. Крашовський мав розмову по прямому проводу з представниками Галицького Державного Секретаріяту, що до питання про найблизчі кроки в справі здійснення накресленого в принципі об'єднання Галичини з Україною.

Нам повідомляють із авторитетних джерел, що в цьому питанню українськими урядовими колами ініциятива буде цілком зіставлена галицькому народові; йому ж буде цілком оставлено право вирішати, на яких підставах Галичина буде приєднана до України, на федеративних підвалинах, на автономних, чи яких других.

Протокол. Відпис списаний дня 11. січня 1919. р. в Тернополі з кондуктором Дмитром Домаком, замешкалим у Львові при вул. "Крулювої Ядвіґи" ч. 24/І. кондуктором Максимовичем Михайлом, замешкалим у Львові при вул. Рицерській ч. 39/ІI.

Оба зізнають, що слідує: Коли оба висше згадані панове зголосили ся десь около 10. падолиста до служби на головнім двірци у Львові у начальника Кельба, одержали відповідь, що для Українців на желізниці нема жадної служби. 27. чи 28. падолиста 1918. появило ся на мурах міста Львова оповіщеннє, що всі желізничники "bez różnicy wyznania і narodowości" мають зголосити ся у інспектора Клюса в ціли зложення приречення; в противнім разі, хто би того приречення не зложив через поданнє руки і підпис, тратять всякі права. По зложенню сего приречення, одержали ми пенсію за грудень, однак не одержали жадних продуктів харчевих, які одержали всі Поляки. Коли з початком грудня зголосили ся ми по лєґітімації, позаяк вступ на желізницю був заборонений, заявив нам начальник Клюс: "że dla Ukraińców nie dostał żadnych legitymacyj".

До 15. грудня минувшого року сиділи ми дома, звідки в ночі арештовано нас разом з Пінкасом Зайфе, Гриньком Корибою, Миколою Гевалою, Андрієм Чорним, Василем Хименом і замкнули нас в арештах "Бриґідки", де просиділи ми до 22. грудня м. р. Згадані панове замічають, що разом з ними сиділи У. С. С., полонені в Зубрі на лісничівці, котрим все повідбирано і бито три рази денно, тому, що не хотіли зізнавати по польськи.

Дня 22. грудня м. р. зібрано в "Бриґідках" 280 чоловіка, желізничників, стрільців і цивільних, заладовано на головнім двірци, не позволивши попращати ся з дітьми і жінками, і вивезено до Кракова.

По дорозі знущали ся на ними в нелюдський спосіб; і так: п. Белеґая з Личакова забила в возі "страж польска" викинула до рова, а відтак дала до него два стріли; другого чоловіка побитого положено під колеса потягу, а коли офіцер відбираючий нас в Кракові запитав про число людий, відповів йому офіцер, проводячий транспорт, що бракуючих людий з транспорту застрілено по дорозі. З Кракова перевезено нас до Dąbie piaski, по чотирьох днях по ріжних переслідованнях при помочі хабарів удалось нам разом з чет. Гнатом Рижим і чет. Гнатом Лещишином втечи через Відень, Будапешт, Лавочне, Стрий і зголосити ся до служби в Тернополі.

По прочитанню протоколу додає п. Довгий слідуюче:

а) При пращанню на двірци з жінками і дітьми бито бідних плачучих прикладами (кольбами) кидано каміннєм і пльовано на них називачи їх "sk... synami".

б) Коли моя дочка прийшла з проханнєм до корпусної команди підписаним ще пятьма свідками одержала відповідь: "Niech panienka nie płacze, tatko będzie wolny, proszę tylko pójść ze mną do hotelu".

На тім протокол замкнено. M. Пацалуйко вл. п. Довгань Дмитро вл. підп. Максимович Михайло в. п. За вірність: Громницький В. пор.

Український Голос