◦ ◦ ◦ ◦

Офіціяльне повідомленнє з 27. XII.

Наші частини звели успішній бій з Поляками на північ від Рави, де заволоділи селами на зелізниці Рава — Угнів. Ми обсадили Любачів, де Поляки держуть ся тільки в касарнях.

Під Львовом. Після упертого бою наші частини заняли лінію на південь від Брюхович — Збоїска — Кривчичі — Маєрівка — Пирогівка — Козільинки — Сокільники— Скнилів.

Цілий день ішов упертий бій з Поляками, які наступали від Городка-Ягайлонського.

В районі Ставчани — Полянка, Поляки стратили богато забитих, ранених і полонених, та були примушені відступити на Городок Ягайлонський.

На південь від Львова. Сітуація незмінена. Начальник штабу військ полковник Мишковський.

 

Під увагу військовим властям. З провінції звертають нашу увагу на факт, що на наших селах чимало Поляків десь пощезало. Або другими словами: вони затягнули ся в польські боєві ряди. І тому слід би військовим властям при підмозі комісарятів зладити точний спис сих людей, щоби мати їх в евіденції на будуче.

Ми знаємо що Поляки трактують наших жовнірів у східній Галичині, не як жовнірів, а як банду ребеліянтів в польській державі, і заповідають, що на будуче відповідно з ними поступлять Поляки зі східної Галичини, виступаючи проти нас збройно, є справженими ребеліянтами і вони справді заслугують на це, щоби їх вважати лишеними всяких горожанських і міжнародніх прав.

Тай ще одно. Наш народ бореть ся між другими і за землю, яка має йому дістати ся від неправних власників дідичів. Сю боротьбу соціяльну параліжують деякі згадані польські мужики, боронячи інтересів шляхецької Польщі. Та коли покінчить ся бій, народ посягне по свою нагороду тоді по сю нагороду посягнуть, сі що на неї не заслужили. Отже хочби з сього згладу годило сяб мати сих лицарів шляхетчини в евіденції, щоби у своїм часі дати їм по пальцях.

 

Український голос

29.12.1918

До теми