◦ ◦ ◦ ◦

Визволення М. М. Ковалевського.

14. грудня через кілька годин по вступі Республиканського війська у столицю комісарями Українського Революцийого Комітету було випущено з Лукіянівської тюрми бувшого Народнього міністра Центральної Ради по справах земельних та продовольчих і М. Ковалевського. Увязнений міністер просидів за ґратами ввесь час гетьманування Павла Скоропадського, який із справи Ковалевського хотів зробити генеральний бій з демократією і тому так довго й готував ся до неї.

Ясновельможний кілька разів посилав до вязня своїх урядовців, через яких робив пропозицію Ковалевському "примирити" з гетьманьщиною Селянську Спілку, обіцяючи за це свої милості.

Після негативної відповіді арестованому предявили обвинувачення відразу по кільком статтям. Між иншим гетьманці особливо добивались установити зносини Ковалевського з антантою і участь його в орґанізації селянських повстань.

Союзники і Україна.

Гетьманське правительство оголосило свойого часу, що Антанта не визнала самостійної України і домагаєть ся відбудування єдиної неділимої Росії. Відповідних інформацій в українських колах не було і що йно тепер відхиляєть ся заслона і падає світло на цю так важну для нас справу.

В супереч заявам гетьманського правительства про неприняття делєґації від Українців, показуєть ся, що делєґати Національного Союзу приїхали в Ясси і були прийняті офіціяльно, а не приватно. Представниками місій Антанти в Яссах були: американської міністр Вошка, сербської — Анастасієвич, анґлійської — Барклей, француської — ґенерал Бартелье, котрий був відсутний, дипльоматичним же француським представником був маркиз Сент-Вляр. Більшість їх була послами в Яссах.

Думки про Україну серед представників Антанти, не були однакові.

До повної інформації представників Антанти представники України. Союзні Держави тримали ся слідуючих поглядів, що до Россії взагалі і України з'окрема: Франція стояла на ґрунті відбудовання Россії уважаючи головним чином на великі борги Россії, котрі остання не моглаби виплатити без України, Америка стояла на ґрунті самоозначення народів. Із усіх розмов з її представником було видно, що вона залишає питання істнування України самому українському народові. Відношення Анґлії було досить невиразне. Треба однак зазначити, що в усіх поглядах Антанти на Україну винні були Українці, що не зуміли добре поставити інформацію закордонної преси і дипльоматії.

З боку россійських представників ішла дуже пильна і плянова інформація. Вони на кождому кроці звертали увагу на утопічність істнування України і необхідність відбудовання Россії. Однак коли приїхала відома делєґація з 14. представників (Мілюков-Кривошеїн і К-о), то Антанта переконалась, що серед неї абсолютно не помічається згоди. Пляни, що до відбудовання сягали від конституційної монархії з обласним самоврядуванням до абсолютної монархії.

Гетьманський уряд визнаний не був а конзуль Єно, будучи москвофілом, робив все на власну відповідальність. Він був тілько представником Франції, а не Антанти.

Де-які російські місії, а також представники гетьмана домагались присилки десанта, освітлюючи український рух за самостійність, як анархічний. На це їм було зазначено, що не в інтересах салдат Антанти проливати кров за інтереси тих чи других російських ґруп, бо перед нею є инші завдання.

Приїзд французького аташе.

До Київа приїхав естреним поїздом аташе тутешнього французького консульства Віктор Секраль. Пан Секраль сприяв останні часи мирньому скінченню конфлікта між Українцями та "добровольцями" на півдні а з окрема в Одесі. З Одеси пан Секраль кілька раз їздив до Винниці, де вів переговори з головою Директорії В. Винниченком, атаманом Ковенком та колишнім комісаром Одеси полковником Поплавком. П. Секраль цілком жичливо ставить ся до української справи й його посередництво доказує, що скоро буде завязано стосунки між правительствами Української та Французької республік. Місія п. Секраля поки-що неофіціяльна, через що п. Секраль одмовив ся дати журналістам інтервю.

З Києва.

Комунікат укр. телєґрафічної аґенції (фр. текст). Діректорія постановила покликати в життє закон Центральної Ради, що до національної автономії і утворити секцію для справ національних меншостий, яка функціонувалаб через назначення відповідних міністрів.

Шефом канцелярії мініст. загр. справ назначено Чеховського, предсідателя військового револ. комітета.

Дорошенко міністр заграничних справ повернув до Київа, після довшого побуту в Берліні.

Відносини Діректорії і властий німецьких на Україні є сейчас зовсім вдоволяюче. Команда німецька рішилась піддержувати Діректорію.

Представники корпусів ухвалили резолюцію, що армія українська не може мішатись до політики, а мусить безусловно виповняти всі прикази Діректорії,

Амepика є прихильна Україні.

Представники Сполучених держав в Яссах заявляють, що рішення державних мужів Росії їх зовсім не зобовязують. З другої сторони після донесення української амбасади в Штокгольмі, — Америка нічим не причинилась до "соєдиненія" України з Росією, бо се було лиш особистим актом гетьмана. Зараз велика демократія американська вітає молоду, независиму демократію України з нагоди світлого вїзду Діректорії до Києва.

З Литви.

Радіо з 25. XII. На Литві утворилось большевицьке правительство з осідком в Ридзі. Воно видало зарядження про знесення приватної власности землі, а також оголосило, що Литва підлягає революційним законам совітського правительства.

Український голос