◦ ◦ ◦ ◦

Офіціяльне повідомленнє з 20. XII.

На північ від Львова. Ми заняли село Івануси (на півн. схід від Рави Руської), богато Поляків перебито. Під Равою Руською Поляки скупчили великі сили. Другу добу йде перемінний бій. З початку наші частини були відійшли на фронт Добросин—Лавриків, а потім перейшли в наступ. Зараз привертаєть ся первісне положеннє. Біля села Кологориці ми зловили панцирний поїзд ворога. Наша добича: 1 віз з гарматою і амуніцією. Паровіз з другим возом втік. Між Судовою Вишнею і Хоросницею висаджено міст на шляху Львів—Перемишль. В Янові стрілянина. Наші частини під Львовом молодецьким наступом захопили село і двірець Брюховичі і дійшли до села Козиці. Добуто 2 скоростріли, поїзд з машиною і богато муніції. Ми здобули фабрику на полудневий схід від Збоїск. Ворога, який боронив, фабрику, перебито. Наша артилєрія стріляла дуже добре.

На схід від Львова. Наші стежі доходили аж під Львів. Перестрілка.

На південь від Львова. Поляків, які значними силами наступали на Солонку, відперто з великими для них стратами. Половина Солонки спалена. Під Сиховом стрілянина. Наша залога в Бартатові замкнула зелізничий рух.

На північ від Перемишля Поляки скупчили значні сили під командою Зєлінського; 4 куріні з Варшави, курінь з Закопаного, 1 штурмова сотня й инші, півдержувані значною артилєрією, перейшли в наступ проти нашої Добромильської ґрупи. Після цілого дня важкого бою трупа була відтягнена на линію Чишки—Березів. Наші частини, що наспіли з допомогою Добромильській ґрупі, прогнали Поляків через Яксманичі на Перемишль. Страти Поляків великі. Наш гарматній стріл розбив гармату у Поляків. Відступаючі Поляки нищать села до чиста, рабують мирне населеннє і церкви. Начальник Штабу укр. військ Полковник Мишковський.

Під розвагу. Доносять нам, що Поляки у східній Галичині, а Румуни в північній Буковині під своєю окупацією переводять примусову рекрутацію не тільки серед свого населення, але й змушують до військової служби Українців. Насильно забраних до військової служби уживають на других фронтах: Поляки в Холмщині в Польщі, а Румуни в Румунії. Це роблять одні і другі не в себе дома, а в країні захопленій неправно, потоптавши прінціп през. Вільзона: Мимохіть насуваєть ся думка: невже нам не слід би зробити вжитку з нашого права і тут на нашій землі потягнути Поляків до військової служби? Вправді користи з такого рекрута не богато і його певно не вжиє ніхто проти польского наїздника, та всеж таки можнаб ужити сих рекрутів на Наддніпровю, принайменше як робітних кадр. Впрочім з сього булаб бодай ся користь, що ми позбули ся внутрішнього ворога, котрий все носить ся з пляном активного виступлення проти нас (як це в самім Тернополі виявило ся вже двічи), а покищо веде підпольну акцію і стараєть ся пошкодити нам морально і матеріяльно. Читач

Оголошеннє. Команда Відділу Української Державної Жандармерії Тернопіль ч. 10 прийме 10 Українців, вільного стану від 21—35 літ, які служили найменьше 2 роки при війську з відповідним степенем інтеліґенциї, а які надавалиб ся до служби при укр. жандармерії. Кандидати зобовяжуть ся служити найменьще 4 роки. Зголошуватись особисто в названій Команді від 9—10 рано до 28 грудня 1918. Четар Пісковацький Кмдт Відділу укр. Держ. Жандар. Тернопіль, ч. 10.

Український голос