Як вказує інформація з офіціяльних кругів на другому місці, найблища сесія Укр. Нац. Ради має в першу чергу займити ся питаннєм майбутньої злуки Зах.-україн. Републики з Наддніпрянською Републикою. І зовсім справедливо. Це питаннє вже вповні дозріло і слід його вирішити вже в найблищому часі.
Плянована австрійським правительством федерація держав, що зродили ся на областях колишньої австро-угорської держави, належить вже майже без сумніву до історії, а зглядно до сих богатьох ефемерних політичних комбінацій, що родили ся в останніх часах в міністерських кабінетах, та зараз в день своїх народин умирали. Думка про самостійну українську державу в Галичині поруч другої такої держави являєть ся сьогодня трохи чи не анахронізмом. Кордон, який відмежовував нас від колишньої російської України, вже вповні розірваний. Російська інвазія привчила обі частини одного народу до розуміння, що ми не дві нації, а сини тої самої нації, з одною душею, одними змаганнями і почуваннями, з одною культурою та хиба деякими відмінними напливами двох відмінних чужих культур, які швидко будуть знівельовані. А коли прийшли дні великої російської революції, тоді ще більше затерли ся сі незначні ріжниці, витворені чужосторонніми впливами, тоді Збруч між нами щораз плитшав, a граничні стовпи валили ся щораз більше. Тоді Галичина дала Україні щирих помічників в її визвольній боротьбі, а відтак у будованню державного життя і творенню рідної культури, головно на полі шкільництва. Вправді Маккіявельому-Скоропаді не по-нутру була ся кооперація галицьких Українців і він старав ся вплив галицьких, національно вповні здеклярованих, елєментів ослабити, одначе коли підняла ся занавіса до другої дії української драми, тоді галицькі Українці, галицькі Січові Стрільці, були першими дієвими особами і Київ покорив ся команді галичанина Коновалця. А рівночасно у Львові станули до боротьби з Поляками поруч наших сотень українські гайдамаки, а й тепер на наших галицьких полях гремуть кріси в руках українських козаків Значить ся, самі факти творять політичню лінію нашої молодої републики і спихають нас щораз більше на похилену рівню, з якої мусимо покотити ся в обійми наших братів з Наддніпровя,
Абстрагуючи від історії і від таких історичних актів, як повне звязаннє нашого краю з Київом за Володимира В. або Ярослава Мудрого, і навпаки звязаннє Київа з Галичем за кн. Романа та Данила; абстрагуючи від тісних культурних і політичних взаємин обох частий української землі в XVI. і XVII в.в. та могутніх взаїмних впливів культурних в другій половині XIX в. і першого десятиліття XX в. — ми не можемо замкнути очий на факт, що населеннє України по цей і той бік Збруча ґравітує до себе з якоюсь непереможною елєментарною силою і, що як і є ще деякі відмінні нахили, то вони є хиба серед освічених верств, які як було сказане вище підлягли відмінним культурнім впливам. Щораз сильніще відзивають ся голоси за тим, щоби граничні стовпи повалити і кордон зарівняти, щораз більше відчуваєть ся серед нас потреба кинутись в обійми сим, що видали зпоміж себе Шевченка, Драгоманова і Грушевського. Відчуваємо, що нам треба розгону, завзяття і орґанізацийного змислу Наддніпровців, а вони відчувають, що їм потрібно нашої національної свідомости і рішучости в боротьбі за рідню культуру. Відчуваємо, що коли зіллємо сі наші елєменти в єдино, то створимо цемент, якого не пробє ніяка ворожа сила, створимо державу, що в короткому часі засяде гідно в колі найбільших держав Европи.
Отсе сі мотиви, що пхають нас на дорогу панукраїнської державної орієнтації. І ми певні, що рішаючі чинники так само, відчули вагу сього питання і що вже найблищі дні вирішать це питання на повне вдоволеннє усіх тих, що не є тільки пасивними зрітелями сучасної нашої історії.
З офіціяльних кругів інформують нас, що вступний договір в сьому напрямі вже заключений і в найблищих днях його текст буде поданий до прилюдної відомости.
Та годі забувати, що фактичний акт обєднання не належить до компетенції самого правительства. Волю в сьому напрямі виявить цілий народ, щойно на заповідженій сесії У. Н. Ради; а ся маніфестація буде директивою для нашої конституанти, котра очивидно може бути скликана аж тоді, як це буде можливо. Конституанта вирішить богато питань, яких не можна вирішити без довшої застанови і без порозуміння з широкими кругами населення. Отсе причини, ізза яких акт злуки не був переведений досі формально.
Український голос
21.12.1918