Наші вороги, побачивши нашу орґанізованість і відчувши свою безсильність, щоби виступити активно проти нашої сили, причаїлись і вхопили за друге своє випробоване оружє, а іменно за провокацію і клевету. А вони в тому майстри!
Не вдалось їм зупинити елєментарного вибуху нашої сили, підпертої розуміннєм небезпеки і почуттєм патріотичного обовязку, отже вони почали підкрадати ся до нас як вовки до стада і стали цькувати та сіяти в наших серцях отруту. І ся злочинна, діявольська робота пішла у двох напрямах.
Перш усього попідшивали ся ріжні теми індівідуа з польського табору під Українців і стали відмовляти наших добровольців від військової служби. А це дуже легка робота. Передягнути ся у військовий уніформ, або в мужицький кожух, почіпити українську кокарду — і Українець готовий. І цей ніби—Українець підсунеть ся до касарні або на село і давай киринити: ми вже досить воювали, нема чого воювати, все одно: польські чи українські пани, хай воюють ті, що досі сиділи дома і т. п. Наш брат слухає, спершу реаґує на кириню, а згодом притакує. І гляди — ого! вже його запал пішов у ноги. Цей пригадав собі, що його сусід не пішов з дому, другий відчув, що він бідний, а війна тільки для багачів, другий найшов противню причину і так далі. Бо до злого найлегше підвести.
Та все таки армія збираєть ся. Все таки найдеть ся чимало ідейних одиниць зі зрозуміннєм, що як не підемо проти ворога, так ворог прийде до нас, а тоді вже буде тязша справа, бо ворог не такий мягкосередний, як ми, і не такий нерозумний, як богато зпоміж нас. І ворог береть ся за другий середник підпольної роботи. Він пускає на селі і в місті т. зв. большевицькі кличі, а в дійсности підмовляє до злочинної акції. Немає вже панів, — каже він — панське добро, це добро громади; це добро вільно кождому розтягати, бо все те тільки відбираннє громадської власности; вільно вирубувати панські ліси, розбирати панські стирти, забирати панську худобу — словом, все, що панське, це людське, ба навіть, що державне, це власність того, хто його перший захопить.
І це другий гачок на легковірність і нерозум нашого чоловіка. А ціль такої роботи — спровокувати рішучі виступи нашої влади проти виновників, знищити те, чого армія найбільш потребує і виголодити армію, ушкодити середники комунікації, викликати безладдє, — словом здеморалізувати нас, а тим самим ослабити і знищити. А дальша ціль такої злочинної роботи: скомпромітувати нас, представити нас перед світом як громаду нездібну до самостійного державного істнування, стягнути нам на карки сторожів ладу і спокою у виді військ коаліції і таким робом здавити наш самостійницький подвиг і визвольну боротьбу.
Обдумано хитро і справді по чортівськи. І горе нам, якщо ми підемо на такі гачки нашого неумолимого ворога!
І тому, дивлячись на сю злодійську діяльність, яка вже місцями видає результати, звертаємось до вас, земляки, до вас, селяне і робітники, з осторогою: не вірте вовкам в овечій шкурі і женіть від себе буком свого замаскованого ворога! Не дайте себе ловити на гачок польських хитрунів, бо уся та хитра робота вимірена на вашу загибіль! Не слухайте нікого, тільки йдіть за голосом вашого здорового розсудку з вашої совісти, котрі вам скажуть, що ані відтяганнє від обовязку оборони свого добра перед наїздником, ані грабленнє чужого добра не є дорогою до здобуття волі і забезпеки перед тими, що добирала ся до вашої семої шкури.
А впрочім і одно і друге буде у своїм часі покараним, так як карало ся воно і досі. Хто відтягаєть ся від обовязку служби з оружєм, цей допускаєть ся злочину дезерції; таким самим злочином обтяжує себе і той, хто до сього злочину підмовляє. І таких злочинців повинні ви сами, горожане нашої молодої републики, видавати на покараннє, бо шкода від роботи таких злочинців може мати для нас страшні наслідки.
Вірте, що в добрім намірі до злого ніхто вас не стане підмовляти, і певно не підмовлятиме вас до сього людина, якій лежить на серці краща будучина нашої країни. Таке роблять тільки злочинці з ворожого табору, які не в силі поконати нас отвертим і чесним боєм, а які готують нам загибіль.
Будьмо-ж обережними!
Український голос
17.12.1918