◦ ◦ ◦ ◦

Від Редакції: Щоби оминути непорозумінь, редакція заявляє, що "Український Голос" є о стілько орґаном Державного Секретаріяту Західно-україн. Народної Републики, о скілько Секретаріят містить в нім свої розпорядки себто, о скілько він користає з гостинности сього орґану. Зате редакційна часть має характер наскрізь приватний, не є Секретаріятом інспірована і відвічальність за її напрям і тон бере Редакція виключно на себе.

З "польського" Львова. Очивидець, що прибув зі Львова, росказує про Львів під польською владою ще такі подробиці: По заняттю міста редакція "Діла" випустила ще два н-ри часописі, та пізнійше Поляки опечатали редакцію і заборонили українську пресу. Натомість стали вони залицяти ся до москвофілів, наміряючи поділити ся з ними владою, а навіть обіцяли їм передачу "Народнього Дому" (політика Потоцького воскресла знову), — але москвофіли на разі держать ся в резерві, в надії, що Львів буде російським. На маґістраті повівають, побіч польської ще хоругви других держав, не виключаючи російської.

Польське "рицерство" вимордувало 1.600 Жидів, не вчисляючи сих, що згибли в поломінях. В місті голод і нечувана дорожня. Українців арештують масами і вивозять до Кракова. Наших жовнірів виводять на вулиці майже голих, бють немилосерно і вистрілюють. По приватних домах переводять вічно ревізії, при чім порють ґардеробу і по кождій ревізії оставляють за собою повну руїну.

Нашу боротьбу з польським наїздом польська преса представляє як домашній бунт "w Polsce" зревольтованого хлопства. Так містифікують опінію заґраниці, намагаючись вмовити в Европу, що Українці в Галичині не істнують, а як і істнують, то зовсім проти польскої грабежі української землі не реаґують.

Як дуже надоїло поважнійшим Полякам польське панованнє у Львові, доказує хочби факт, що їх комітет розліпив на стінах міста відозву, в якій підкреслює, що Українці в часі свого пановання у Львові поводились зглядом Поляків льояльно і зберігали в місті лад.

Взагалі усі дожидають нетерпяче заняття Львова українськими військами, бо польська влада витворила невиносиму атмосферу. Жиди готові на випадок прибуття Українців до Львова вийти зі свого невтралітету і почати активну боротьбу з сими, що дали їм передсмак "polskich rządów".

Поляки закріпили свою прославлену в літературі толєранцію сим, що спалили три синаґоґи, де в одній з них згоріло живцем 60 душ. А бачучи, що зайшли за далеко (бо і коаліція зачинає вже пізнаватись на "przedmurzu kultury europeskiej"), видали в ґазетах відозву до Жидів, щоби вони не алярмували Европи вістями про гуляннє їхнього "rycerstwa", грозячи їм, що сим спричинять щойно справжні погроми. А щоби так само залякати й Українців їхня "ліквідацийна делєґація" проголосила "Standrecht" на цілу східню Галичину, даючи сим до зрозуміння, що усіх Українців, що стануть оружно проти Поляків, поставлять під воєнний суд.

Взагалі не знати, хто має власть у Львові. Команда не узнає свого "ґенерала" Рої, не узнаєть ся так само ніяких міждержавних законів, бо нашого інформатора, котрий мав пашпорт від українського правительства в Київі і мав спеціяльну делєґацію, арештовано і щойно пізнійше випущено на волю.

Зїзд повітових комісарів в Станиславові. Дня 5. грудня відбув ся зїзд повітових комісарів з округів: Станиславів, Коломия, й Чортків при співучасти Державного Секретаріяту. Зміст і вислід нарад подамо обширнійше в найблизшому числі.

Ратунковий комітет для несення помочі вертаючим дом в воякам — видав досі на сю ціль всю готівку і ще має незаплачені квіти. В ціли покриття недобору і, щоби добути потрібні середники на удержаннє хорих, відбуде ся цеї неділі, т. є. 8. грудня 1918. загальна збірка по вулицях міста при помочі кольорових карток. Є се послідній вже відклик до прилюдної жертволюбивости на згадану ціль і тому просить ся не відказувати нам ласкавої помочі. В понеділок, дня 9. грудня 1918 о год. 3-ій по полудні відбудуть ся збори цілого Комітету в бюрі державної помочі при вул. Костельній, 6. За Комітет: о. Громницький.

Український голос