В наших руках оберемок київських часописів російських і польських. Часописі з перших днів перевороту на Україні і оружного виступлення українського Діректоріяту. Найбільше в них вісток про похід Петлюри на Київ, майбутній прихід військ коаліції на Україну і переговорів гетьманського правительства, підпертого делєґацією російських монархістів, з представниками коаліції в Ясах.
І російські і польські часописі достроїлись до одного тону. А цей тон: клевета і містіфікованнє українського загалу і держав коаліції.
Всенародне повстаннє українського народу під проводом Петлюри це "авантюра" большевиків, чужа українському народови, підперта тільки 2.000 галицьких Січовиків і 4.000 бандитів, це похід грабівників на чуже майно, інтриґа, яка має на меті викликати заколот і не допустити до сконсолідовання народніх творчих сил, що тужать за спокоєм, приверненнєм ладу, який несе народови і цілій Росії "ясновельможий гетьман" враз з "українським" правительством. Петлюра і Винниченко це російські большевики, а армія "карательних", "добровольческих" і всяких других "отрядів", кермована рукою гетьманського головнокомандуючого гр. Келлєра, це справжня "українська" армія, за якою стоїть ціла Україна.
Так інформуєть ся український загал, так представляють представникам коаліції положеннє на Україні гетьманські уповномічнені і будівничі єдиної, неділимої Росії. І тут подали собі руки і українські "патріоти" з гетьманського двірця і російські чорносотенці з апетитом на Київ і на українську пшеницю і Поляки, що ще не так давно нагаями виганяли з душі українського мужика любов до України. Усі клевечуть, брешуть, залякують, містіфікують. Отсе збруя, з якою станула проти українського народу уся ворожа сила, сила вішателів нещасної України. З одного боку йде клевета і брехня, що ніякого повстання українського народу немає, бо ціла Україна стоїть за гетьманом і його політикою відбудови давньої Росії, а з другого боку вичуваєть ся бліду трівогу перед потужньою народньою силою, чуєть ся горячкові заклики до творення усяких корпусів оборони і рабські мольби о поміч з боку коаліції, та безпинні впевнення, що коаліція вже "ante portas", котрі доходять до таких абсурдних вісток, що війська коаліції нині-завтра висядуть в чорноморських пристанях, а рівночасно, що Жмеринка вже занята Румунами.
Так працюють дома часописі, а в Ясах діпльомати. І тільки дивувати ся, не так безсоромности будівничих Росії на Україні, як їх короткозорости чи вірі в наївність держав коаліції. Бо якщо на Україні все в порядку і цілий український народ стоїть за гетьмана і "за єдину неділиму", а повстаннє Петлюри, це тільки авантюра 6-ти тисячної банди (чи "рокошан" — як каже польська преса), так навіщо алярмувати цілу Европу і закликати на підмогу Анґлію, Францію і Румунію? Де-ж діла ся армія "ясновельможного" з його верховним вождом Келлєром? Чому не розібють петлюрівської "банди" ці "доблесні" всякі корпуси, що своїми вогненними покликами і зазивами заліпили всі стіни Київа, Одеси, Херсону, Полтави і др. городів України? А якщо сі армії, що станули на оборону мальованої гетьманщини без землі (бо сам гетьман дарував великодушно Україну Мілюковим і др. будівничим єдиної Росії), не в силі упоратись з Петлюрою, то з сього виходить, що за Петлюрою стоїть потужня сила, сила народу, котрий бореть ся за своє право, за самостійну Україну, за своє національне істнуваннє.
Чи-ж може в такім випадку коаліція, йдучи за голосом клеветників, містіфікаторів і вішателів 40 мілінового народу, топтати власний прінціп самоозначення і в крови топити волю сього народу, що проснулась в його душі та ще більше закріпила ся проголошеннєм сього прінціпу державами коаліції?
Клевета і містіфікація можуть тріюмфувати тільки до певного часу. І ми віримо, що швидко світ пересьвідчить ся про нікчемну брехню містіфікаторів і побідить наша правда.
Віримо, що здійснить ся заповідь безсмертного генія України:
Встане правда, встане воля!
Український голос
04.12.1918