До населеня Поділя! На основі даної мені Радою державних секретарів повновласти завішую з нинішним днем над цілою територією Західно-Української Републики стан облоги. Постій 23. падолиста 1918
Державний Секретар військових справ: ВІТОВСЬКИЙ полковник.
Обласний Комендант в Тернополі Др. Н. ГІРНЯК сотник.
Від Редакції. З сим числом наша часопись зміняє свою назву, стає часово органом Державного Секретаріяту Західно-української Народньої Републики і появляєть ся кожного дня. — Ціна віддільних чисел остає та сама т. є. 40 сот. а передплата місячна повисшаєть ся на 8 кор. Коли Держ. Секретаріат перенесеть ся назад до Столиці, тоді вернемо до давніх форм, а покищо "Український Голос" не відмовляє місця урядовим оголошенням Повітового Комісаряту і Військовій Команді, а так само звертатиме пильну увагу на справи нашого міста й повіту. Користуючись місцевою радіотелєґрафічною стацією, наша часопись міститиме кожнього дня новини зі світа і тим робом заспокоюватиме цікавість розгорячкованих і жадних відомостий читачів.
Приїзд державного Секретаріяту до Тернополя. По причині заняття зрадою Поляків столиці деякі члени Державного Секретаріяту переїхали з д. 24. с. м. до Тернополя, де продовжують свою працю.
Перше засіданнє мійської Ради. Вчера 25. с. м відбуло ся перше засіданнє новоіменованної прибічної ради мійського комісаряту, на якому рада уконституовала ся, а відтак порішила справу громадських податків.
Виїзд нашої делєґації до Київа. Вчера, 25. с. м. виїхала делєґація нашого Державного Секретаріяту під проводом секретаря внутрішних справ д-ра Л. Цегельського до Київа.
Села йдуть. В неділю і понеділок кинуто усі інтеліґентні сили на села нашого і збаражського повіту з алярмуючою вісткою про упадок Львова і з покликом до мобілізації в ціли несення відсічи. На цей поклик заворушились усі села і не гаючись, рушили боєві дружини до нашого міста. Є надія, що небавком все населенне стане під кріс.
Арешти і інтерновання. Помимо сього, що наші власти й населеннє виявило чимало холоднокровности такту і толєранції у відношенню до польського населення міста і повіту, провокаторська діяльність деяких фанатиків польського табору не переводила ся, помимо впливу з боку розважних Поляків. Супроти сього бачила себе військова Команда зневоленою невідповідальні одиниці, що стояли під проводом дир. ґімназії Лєнкевича, будь інтернувати, будь арештувати. Це зарядженнє зустріла польська людність рівнодушно, а навіть з певним вдоволеннєм.
Український голос
27.11.1918