◦ ◦ ◦ ◦

Оголошеннє. В справі орґанізації міліції мають відпоручники сіл зголошуватись в бюрі команди міліції — при улиці кн. Острогського в домі Тов. Брацтва Міщанського. Ізидор Громницький

Поклик. Всі У.С.С., котрі перебувають в Тернопільськім окрузі зголосять ся безпроволочно в Команді міста Тернополя. Тернопіль 12. падолиста 1918. Др. Гірняк

Поклик до усіх повітових Управ. Українська Держава будується. В першій мірі мусимо приступити до зорґанізування наших воєнних сил. Треба:

1) зорґанізувати в першій мірі доповняючі і запасові команди;

2) виставити полки в давнійших їх місцях постою у всіх родах зброї: піхоту, кінноту, пушкарство і відділи технічні, уладити службу санітарну трен, уряди прохарчування, убору, уоруження, інтендантуру, рахунковість, військове судівництво, жандармерію і військову поліцію.

Всі особи, котрі знають військове діло, приймемо радо, нехай зголошують ся особисто або письменно в Ґенеральнім Комісаріяті у Львові.

Всі повітові орґанізації в місцях побуту давнійших доповняючих команд, нехай сейчас переводять бранку і спис усіх здібних до оружя від 17—35 року, а до чинної служби негайно покликати річники 1897—96—95. В тій ціли мають повітові орґанізації видати прикази до всіх сіл, належачих до їх округа. Покликані річники орґанізувати сейчас в місцях побуту давних полків. До уоруження і убору прийдуть прикази. Провід обіймають повітові військові комісарі і переведуть усе в діло. Окремі списи після родів зброї мають предложити ся військовому комісаріятови у Львові.

У Львові, дня 8. падолиста 1918.

Головний військовий Комісаріят. Маринович полковник в. р.

Київські гості у Львові. Вчора пополудні приїхала до Львова місія міністерства шляхів Української Держави зложена в трьох членів під проводом інженіра Юрія Колярди. Крім того прибули: представник партії самостійників інженір Павло Кугій і делєґат Головної Ради галицьких, буковинських і угорських Українців інженір Володимир Гримів. Місія міністерства шляхів прибула в справі негайного наладнання замівничого руху в Галичині для перевозу військ, зброї і поживи для Галичини, представник самостійників для навязання найтіснійших зносин українських орґанізацій Наддніпрянщини й Наддністрянщини, а делєґат Головної Ради галицьких, буковинських і угорських Українців у справі дириґовання військ корпусу оборони Східної Галичини, зорґанізованого Головною Радою.

Поміч з України. Від свого кореспондента зі Збаража довідуємось, що в Бродах висіло 8 баталіонів українських гайдамаків, котрі находять ся в дорозі на Львів.

Номінації в Українськім Війську. Львів, 9. падолиста 1918. Українська Національна Рада назначила: Полковника У.С.С. Гната Стефанова, дотеперішнього команданта золочівського воєнного округа, — начальним отаманом українських військ. Отамана У.С.С. Гриця Коссака командантом стрийського воєнного округа.

Західна Галичина в огни соціяльної війни. Львів, 8. падолиста 1918. В цілій Західній Галичині розгоріла ся соціяльна війна. Військо — мимо приказу польської начальної команди — розійшло ся до дому. Скрізь потворили ся банди, які рабують по містах і селах. В Кракові кипить війна між польськими лєґіоністами і зорґанізованими по військовому відділами тих банд. По селах іде рух на тлі земельного питання.

Нотифікація української Національної Ради пану Гетьманови. Гетьман України Скоропадський приймив дня 30. жовтня ц. р. відпоручника Української Національної Ради у Львові члена цієїж Ради, бувшого посла до австрійської Державної Ради професора університету д-ра Олександра Колессу, котрий нотифікував панови Гетьманови факт сотворення самостійної Української Держави на українській території бувшої Австро Угорщини — на землях заселених українським народом в Східній Галичині, північній Буковині й північній Угорщині.

Гетьман приняв цю нотифікацію з великим вдоволенням до відома, висловляючи бажання, щоб відносини між обома рідними українськими державами були як найтісніші і як найкращі.

Опісля задержав Гетьман п. д-ра Колессу на довшій розмові. Таке саме повідомлення подав д-р Колесса міністерству закордонних справ.

До Товаришів Робітників! З сих або других уст падуть слова невдоволення, що — мовляв — до усіх звертала ся наша редакція з покликом або зазивом, тільки одних поминено робітників. А далі йде невдоволеннє, що нібито сами "пани" узяли в руки керму повіту, а робітників полишено на боці.

Супроти сих замітів позволимо собі на деякі уваги. Не звертала ся редакція до робітників дотепер тому, що не було до сього потреби. Взивати робітників до участи у формованню міліції не було треба, бо одиниці з почуттєм горожанського і патріотичного обовязку зробили це без заклику чи візвання. Другі найшли собі краще ремесло при "виладовуванню" ваґонів з усяким добром. І для таких всякі поклики зайві: до них заговорить карний закон. Сі люди не тільки не послухали-б ніяких покликів, навпаки для них є бажаннєм, щоб ніякої міліції не було. І ніхто другий, тільки вони приспішили оружне виступленнє української орґанізації. Ми мали до діла тільки з двома категоріями робітників: з ідейними, що сами без поклику свій обовязок сповнили, і з несовісною масою, для якої був бажаний не поклик, а тверда осторога перед відвічальністю. І це ми зробили.

Що до другої справи, відповімо коротко. Коли на Україні "пани генерали" держали в руках владу і під назвою "У. Центр. Ради" завідували справами, тоді робуча верства гомоніла: не хочемо панської держави. І підтяла силу Центральної Ради та відчинила ворота для большевизму. Який рай зготовив большевизм усім верствам населення, це всякому відомо. Глядім, щоби не було таке і з нами! Глядім, щоби не прийшов хтось третій годити нас і заводити між нами лад, як це було на Наддніпрянській Україні! Бо тоді можемо затужити за тими, що з пожертвованнєм свого здоровля і власного майна з надлюдськими зусиллями працюють для добра усіх, щоб вратувати, що можна вратувати, і відвернути від нас марево анархії і крайної нужди, так, як тужить від половини року ціла Україна, без огляду на клясову ріжницю, за Центральною Радою з її "ґенералами".

Тільки люди злої волі і некритичні уми можуть сіяти недовірє і видвигати партійні претенсії в таку хвилю, як хвиля сучасна. Позвольте одним, до сього покликаним, кермувати працию — евентуально під вашою контролею — а другим працювати. Бо працюють одні і другі, тільки кожний виконує працю, до якої він надаєть ся.

Не забуваймо тільки про одно: що обовязком кожного з нас робити своє діло і виконувати свій горожанський обовязок. Як це будемо мати все перед очима, тоді певно не буде сього, що є зараз, не пропадати муть міліони публичного добра, як пропадають досі на наших очах. Тоді не буде загрожувати нам катастрофа, перед якою стоїмо тому тільки, що є богато критиків і голодних наживи, а мало людий з почуттєм свого горожанського обовязку і охочих до праці.

Не робім ріжниці клясової, бо цеї ріжниці фактично нема. "Панів" нема, бо сі заробили своє і тепер сидять тихо. Остали ся тільки одні робітники і злидарі, з котрих кожний робить свою чорну роботу, таку, яку уміє і до якої надаєть ся.

Голос Поділя