Ґустав Клімт, Смерть і життя, 1911

Отак посеред страхіть і втрат говорити про Веселість. І про Святкування. Острах цього ясного привітання викликаний виключно стиранням справжності великих слів

Виставка «Пам’яті тої, що пам’ятає» відкривається у Jam Factory Art Center у Львові 11 травня. Вона обʼєднає твори художниць та художників з України, країн Східної Європи та Центральної Азії, створені у проміжку між 1950-ми та 2024 роком.

Широким фронтом рушила в Україні дерусифікація. Летять під хвіст російські пам'ятники, назви і навіть книжки разом з їхніми авторами. Лишаються незмінними зросійщені імена

Епізоди до історії релігійного життя у Мостиському районі другої половини 80-х років минулого століття

Роман Володимира Лиса «Максим Ґонтар» можна назвати глибоко психологічним трилером із чітко розставленими світоглядними акцентами й виходом в інтелектуально-історичний простір.

Проблеми зі зброєю потроху розв’язуються, проблеми з мобілізацією потроху збільшуються. Закон Лавуазьє може набрати химерних форм.

От і все, Романа не стало, його більше немає. Загинув у бою. Тепер я можу про це написати: про втрату, про біль, про війну. Про зустрічі, які не відбудуться, про розмови, які не стартують...

«Нащо живем?»... Шевченко ж і відповідає на це запитання: щоб «серцем жити і людей любити», щоб бути, а не лиш називатися людьми