Заздалегідь готуватися!

Дошкільним виховницям на увагу!

Діти, як сказав Шевченко — велика Божа благодать, вони надія батьків і народу. Виховання молодого покоління — одно з найважливіших питань. Воно, як учить педагогічний досвід, повинно починатися у зразкових дошкіллях, бо добре виховати дитину можна тільки в гурті, до якого вона тягнеться всією своєю природою. І людина стала справжньою людиною тоді, коли зробилася суспільною істотою. Справа дошкільного виховання рушила в нас у двох останніх роках справді великими кроками вперед як під оглядом вишколу виховниць, так і освідомлення найширших кол громадянства. Але ця ділянка ще вимагає дуже посиленої праці.

На цьому місці варто б звернути увагу на питання педагогічної підготови виховниць. Нема чого таїти, що там, де вишкільні курси тривали не довше 4—6 тижнів, підготова виховниць недостатня. Обдаровані з природи педагогічним хистом виховниці доповнювали своє знання самотужки в своїй практичній роботі на місці праці. Але, бували місцевості, де садки розвалилися в самому розгарі жнив, бо виховниця не вміла дати собі ради з дітьми і з їхніми батьками, бо не найшла засобів зробитися душею садкової родини, до якої безпосередньо належать діти, а посередньо матері й батьки.

Тут згадаємо про тих, що відбули свою "вогневу пробу" з більшим чи меншим успіхом і які в наступному році, якщо вже тепер не працюють у постійних садках, знову стануть до праці. За ними довший, або коротший вишкіл та практика в садках. Деякі справилися зовсім добре і зуміли ключем любови — як висловився Фребель — найти доступ до тієї скарбниці, якою є дитяче серденько. Але, якщо котра з виховниць думала б, що вона вже без решти оволоділа засобами свого знання і вміння, це було б дуже далеке від правди і в своїх наслідках шкідливе. Інтелект дитини вимагає глибокого всебічного знання виховника. Чим менша дитина, тим складніші виховні засоби. Щоб дитину виховувати, треба прегарно знати її душу, дитячу психіку і закони її тілесного та духового розвитку, треба вміти дивитися на світ очима дитини, поєднувати поезію дитячої фантазії й мрійливости з дійсністю життя й т. д. Те, що складається на знання про дитину тепер, завдяки дослідам учених, об'ємиста ділянка, і мимо неї не повинен проходити ніодин виховник, а тим більше дошкільна виховниця.

Тепер, коли сезонові садки тимчасово недіяльні, їхнім провідницям пора взятися за працю для доповнення своїх знань. Можливості для цього різноманітні. Одні вчаться в захоронкарських семінаріях, інші готуються взяти участь у зимових перешкільних курсах. Хто ж не може з такої нагоди скористати, нехай подбає про відповідні підручники і вчиться дома. Література для цього питання в нас є. Багато писала про працю в дитячих садках Софія Русова, одна з найкращих наших педагогів і теоретиків виховання теперішнього часу. (Її книжки: "Нова школа", "Теорія й практика дошкільного виховання" і т. д. та багато статтей). Багато необхідних вказівок дає підручник для виховниць "Українське дошкілля", виданий перед війною. Необхідно запастися в художню літературу для дітей. серед якої на першому місці повинен найтися одинокий тепер у нас журнал "Малі Друзі", з додатком матеріялів для дошкільнят "Маленькі Друзі". Треба заздалегідь вибрати собі тексти віршиків, пісеньок і загадок для предметних лекцій, які припускально можна буде перевести, для вправ у вироблюванні пам'яти, для драматизації, тощо. Своє знання душі дитини будувати не тільки на підручнику психології, але також, черпаючи з творів письменників, що писали про дітей. Керувати тією лектурою може подекуди книжечка М. Куція п. н. "Діти в творах українських письменників", Станиславів, 1932, бо дає перегляд авторів, що писали на дитячі теми.

Живемо в часах спеціялізації. Життя ставить перед нами щораз вищі вимоги. І від виховниць дошкіль вимагатимуть щораз кращої роботи. Тому треба пильно готуватися, щоб завжди стояти на висоті своїх завдань.

Рідна земля