В ночи з 6. на 7. с. м. польські лєґіоністи й озброєні відділи цивільних осіб наступали на касарню Фердинанда при вул. Городецькій. Наш відділ відпер наступаючого противника і в побіднім протинаступі пішов вперед та обезпечив касарню Фердинанда. Польські ватаги й лєґіоністи в безладі ратувалися втечею, хоронячися за будівлями вулиці Бема, полишаючи на мiсцi бою понад 40 убитих, між ними чимало польських лєґіонових офіцерів.
Неприятельські відділи дня 6. й 7. кілька разів старалися взяти гoловну почту при вул. Словацького. Кождий наступ їх розбивався об геройську поставу наших cкоpocтpільниx відділів. Не можучи в оружнім бою добути наші становища, неприятельські відділи підпалили почту, бажаючи використати пожар для своїх військових намірів, вислали парляментарів з предложенєм застановленя бойової діяльности в тій части фронту — мовляв, — задля спинення пожару.
З огляду на воєнне положення та з огляду на те, що неприятель два рази зрадливо зломив договір про завішення оружя, ми не згодилися на таке предложення. За те під охороною українського війська міська пожарна сторожа гасила горіючий почтовий будинок. Наші становища в тій части фронту, не зважаючи на пожар, вдержані.
Наші воєнні операції в околиці єзуїтського городу, які переведено вчора у вечері й сьогодня в ночи, увінчалися повним успіхом. Наше війско сміливим наступом виперло неприятельські відділи в горішні краї города. Зайнято вулицю Жигмунтівську і будинок дирекції зелізниць.
Біля Підзамча наші відділи посунулися аж поза жoвкiвcькy рогачку. Занято більшу часть замарстинівського передмістя.
Ми зайняли також гору св. Яцкa й очстили її від польських озброєних цивільних осіб.
Наша артилєрія з повним успіхом острілювала зелізничі обєкти обсаджені зоруженою польською зелізничою службою.
Зрадливі напади цивільних Поляків на наших жовнірів і санітарів повторюються. Між иншим на вул. Золотій вчера якийсь цивільний Поляк заскочив нашого жовніра з заду, завдавши йому ножем важку рану в плече. Так само вчора на вул. Жовкіській цивільні польські особи стріляли до наших лікарів саме в хвилі, як вони перевязували ранених. При вyл. Карла Людвика на наших жовнірів, які замикали склад оружжя Дзіковського, кинено цивільними особами міни.
Наша хоробра мужва, підофіцири і офіцири доказували чудес своєю неустрашимою відвагою, почуттєм обовязку та посвятою. З вікон вул. Крашевського цивільна польська публика зустрічала наші відділи сальвами стрілів, щоб здержати наш похід, одначе наші полки йшли нестримно вперед.
Шеф штабу.
Діло
09.11.1918