Війна між Заходом і Сходом іде на землях нашої Батьківщини. Заграва від пожежі міст і сіл, луна нищівних стрілен, валка втікачів — переселенців — ось така сувора дійсність. Але саме вона, та страхітлива дійсність, накладає на нас обов'язок холодного роздуму і твердих та доцільних ідей.
Адже тепер у великій війні рішається наше "бути чи не бути"!
Тверда воля українського народу рішила "бути" і здоровий пень нашого народу розумом визнає і серцем відчуває велику правду: Якщо ми маємо вдержатися серед жахливої бурі, то в нас не сміє бути різних постав — тільки одна, то в нас не сміє бути різних доріг — тільки одна.
Ясно, що в такий час і вороги українського народу не сплять. Вони намагаються підірвати серед нас основи розумних і доцільних дій, себто підірвати солідарність, здисциплінованість, захитати в нас віру в свою добру справу. Вороги сподіваються, що розкладені морально, ми зможемо легко стати їх добиччю.
Вони діють підступом. Вони розсівають брехливі вістки про становище на фронтах, силкуються залякати нас, стараються нас нервувати, вони пробують викликувати паніку, бо знають, що залякана людина схильна до всяких необчислимих учинків.
І вороги діють насилою. Вони насилають на наші землі озброєні банди, що нищать край, баламутять людей, пробують організувати довкола себе тут та там місцеві бандитські елементи і таким способом перекинути свої вчинки і свої провини на карб розважного і свідомого своєї мети українського народу.
Пам'ятайте, що нині, в часі тотальної війни, війни не тільки армій, але війни цілих народів проти народів, діє у світі суворий закон збірної відповідальности. Тож за невідповідальні вчинки збаламучених одиниць можуть відповідати родини, а то й цілі села. Не забуваймо, що попри військовий фронт — є ще фронт праці, фронт господарський з неменше суворими законами.
За виломи у фронті праці загрожує кара не тільки тому, хто провинився, але й кара на основі збірної відповідальности.
Тому подумайте тепер, чи це саме не ціль наших ворогів провокувати різні протизаконні дії, зокрема самовільні душегубства, провокувати їх на те, щоб стягти на ввесь наш нарід кару і руїну.
Українські громадяни! А передусім, українська молоде! Зрозумій небезпеку та не дай себе втягти в ворожі сіті. Поміркуй, що хитрий і підступний ворог не завагається вживати і найбільш патріотичних українських гасел, щоб з'єднати тебе для своїх прихованих цілей.
Свідомий своєї мети українець — ніколи не стане по боці вічного ворога українського народу. Бо це була б, хай несвідома, але страшна зрада українських національних інтересів.
Український Народе! Після великого зриву в 1919 році — Ти переживав неменшу трагедію. Тоді великі Твої надії, великі Твої жертви стрінулися з анархією банд і загонів, тоді вже не знати було; де кінчається дійсний отаман-провідник і де починається звичайний бандит, тоді губилася ясна границя між збаламученим ідейним повстанцем і ворожим агентом, що кермував ним непомітно, границя між чистою українською справою і нечистою чужою — спритно веденою московсько-большевицьким ворогом.
Вважай, щоб і тепер ворог не використав святого вогню посвяти, а то й несвідомість одиниць — для своїх власних цілей.
Український Народе! Не допусти, щоб у нашому спокійному досі краю спалахували грізні вогні анархії. Ми представники і керманичі організованого українського світу, вважаємо за свій святий обов'язок своєчасно остерегти всіх, розкрити всім очі на ту пропасть, куди намагаються завести нас вороги і обмануті люди, сіючи тривогу і намовляючи до протизаконних дій, до невиконування воєнних повинностей, до непослуху законам і наказам воєнного часу.
Тому ми кличемо: Як досі, так і надалі зберігаймо гідну розумну поставу українського народу на всіх відтинках нашої праці для того, щоб витривати до часу остаточної перемоги.
У нашу світлу будуччину — ми твердо віримо! Отож зберігаймо моральні й фізичні сили народу для тієї будуччини. Хай, як і досі, на сторожі нашого загального розвитку — стоїть наша любов до Батьківщини, поєднана з розумом, що вказує правильний шлях до великої мети. Національний ріст на основах порядку і праці — хай скріпляє нашу віру в майбутнє і хай сталить наші сили для нього.
Ми віримо, що при Божій опіці — Український Народ щасливо перебуде теперішнє врем'я люте.
У Львові, 25 жовтня 1943.
Д-р Тит Бурачинський, голова Об'єднання Праці Українських Лікарів.
Рад. Іван Вачків, голова Об'єднання Праці Українських Правників.
Інж. Ярослав Зайшлий, м. голова Об'єднання Праці Українських Аґрономів.
Проф Д-р Іван Зілінськнй, директор Українського Видавництва, Відділ у Кракові.
Інж. Михайло Корчинський, м. голова Об'єднання Праці Українських Студентів.
Проф. Іван Крипякевич.
Проф. Д-р Володимир Кубійович, Провідник Українського Центрального Комітету.
Степан Кузин, директор Центробанку.
Іван Кузів, директор Народної Торгівлі.
Василь Левицький, секретар Об'єднання Праці Українських Письменників.
Проф. Северин Левицький, голова Об'єднання Праці Українських Учителів.
Д-р Богдан Лончина, голова Об'єднання Праці Українській Студентів.
Д-р Григорій Лужницький, голова Об'єднання Праці Українських Письменників.
Д-р Любомир Макарушка, член Військової Управи Галичини.
Інж. Володимир Мартинець, голова Об'єднання Праці Українських Журналістів.
Іван Мартюк, директор Центросоюзу.
Михайло Матчак, директор Українського Видавництва, Відділ у Львові.
Роман Мицик, директор Банку "Дністер".
Андрій Мудрик, директор Маслосоюзу.
Осип Навроцький, член Військової Управи Галичини.
Д-р Роман Осінчук, голова Медично-санітарного Об'єднання Праці.
Ірена Павликовська, директор Українського Народного Мистецтва.
Інж. Юліян Павликовський, президент Ревізійного Союзу Українських Кооператив.
Інж. Андрій Палій, директор Маслосоюзу.
Д-р Кость Паньківський, Заступник Провідника Українського Центрального Комітету.
Проф. Д-р Євген Перхорович.
Д-р Юліян Полянський, голова Комісії Допомоги Українському Студентству (КоДУС).
Інж. Іван Прокопів, голова Об'єднання Праці Українських Інженерів.
Інж. Ілля Семянчук, директор Центросоюзу.
Проф. Д-р Василь Сімович.
Михайло Стефанівський, муж довір'я Об'єднання Праці Українських Ремісників.
Інж. Омелян Тарновський, директор Українського Видавництва, Відділ у Кракові.
Проф. Іван Тесля, секретар Об'єднання Праці Українських Учителів.
Д-р Євген Храпливий, голова Сільського Господаря.
Мґр. Михайло Шарко, директор Банку "Дністер".
Д-р Микола Шлемкевич, директор Українського Видавництва, Відділ у Львові.
[Рідна земля, 07.11.1943]
07.11.1943