У середу, 27 листопада, о 16:00 у Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (головна будівля, проспект Свободи, 20 у Львові) відбудеться відкриття виставки «Кераміка без кордонів», яка триватиме до 15 грудня 2024 року.
Виставка «Кераміка без кордонів» представляє твори випускників кафедри художньої кераміки Львівської національної академії мистецтв – майстрів своєї справи, які нині є членами Міжнародної академії кераміки в Женеві: Валентини Беро, Ігоря Берези, Марини Гандиш, Ганни Друль, Олесі Дворак-Галік, Наталії Зубань, Яніни Миронової, Юрія Мусатова, Лесі Падун та Володимира Хижинського. Це – самобутні яскраві особистості, кожна з яких вирізняється неповторним арсеналом виражальних засобів та оригінальною творчою манерою.
Паралельно в одному з виставкових залів експоновано роботи теперішніх студентів Львівської національної академії мистецтв. Їхній творчий потенціал засвідчує, що кафедра художньої кераміки і надалі сприяє визріванню динамічного мистецького середовища, в якому молодь із різних регіонів України може вільно обмінюватись ідеями й авторським досвідом, збагачуючи професійну кераміку – явище, що стало своєрідним феноменом українського мистецтва другої половини ХХ століття.
Кафедра художньої кераміки Львівської національної академії мистецтв (до 1994 року – Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва) від часу свого заснування (1946) була єдиним в Україні структурним підрозділом, де готували художників-керамістів найвищої кваліфікації. Тут пізнавали таємниці одного з найдавніших ремесел випускники шкіл і вдосконалювали свою майстерність вихованці профільних навчальних закладів, які діяли в Косові, Миргороді, Сумах, Полтаві, Ужгороді, Одесі, Києві.
Кафедра художньої кераміки мала безпосередній стосунок до формування явища, яке згодом було названо «українською професійною керамікою». Його утвердження розпочалось у 1960-х роках, у відносно ліберальну добу хрущовської «відлиги». Тоді працівники кафедри ініціювали проведення серії виставок «Львівська кераміка» (1961, 1963, 1967, 1972).
Відтак львівські керамісти зуміли авторитетно заявити про себе на міжнародних симпозіумах у Вільнюсі в 1971 і 1975 роках. У 1980-ті роки майстри кераміки зі Львова були постійними учасниками творчих груп у Дзінтарі (Латвія), які гуртували найкращих фахівців із метою відбору їхніх робіт для представлення на відомих міжнародних конкурсах художньої кераміки у Фаенці (Італія) та Валлорисі (Франція).
У 1990-х роках перспективи подальшого розвитку професійної кераміки визначила низка важливих чинників. Творчий доробок майстрів-керамістів став вагомим надбанням українських музеїв, насамперед Національного музею народного декоративного мистецтва України (Київ) і Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (Львів). Потужний осередок колекціонування та розвитку професійної кераміки сформовано в Національному музеї-заповіднику українського гончарства в Опішні. Та найважливішим було те, що колектив українських керамістів повсякчас поповнювали молоді фахівці, які знаходили можливості реалізувати в кераміці актуальні тенденції розвитку сучасного мистецтва. Вони мали помітні творчі здобутки й досягали визнання на міжнародному рівні.