З ДУМКАМИ ПРО УКРАЇНУ
Стверджують, що кожне століття має свого провісника. Людство потребує голосу, що виразив би дух та прагнення часу, дав би жадане розуміння минулих і дійсних процесів.
Такий пошук став, можливо, особливо помітним у мінливі та складні часи XX століття, чиї початок і кінець виявилися ніби двома полюсами з віковічними й уявно непохитними імперіями на його початку та стрімким «полегшенням» 1990-х років; поєднали ж ці полюси десятиліття численних відкриттів, трагедій та змін.
Українське суспільство, неочікувано для багатьох вкинуте до виру протистояння з багатомільйонним ворогом, зараз намагається витворити власний погляд на події минулих часів. У шалі війни ми формулюємо нові запитання, від яких залежить наша національна й особиста гідність. Чия ж прозорливість – і, в підсумку, хто саме – визволить нас із пут сумнівів та невідомості?
«Визволитель – це людина, яка не так дає відповідь на ваші питання… як перевтілює їх»¹, – писав видатний британський філософ та історик ідей Ісая Берлін. Він значною мірою визначив політичну думку минулого століття, запропонувавши свіжий погляд на звичні для багатьох концепції; втім, в Україні Берлін залишається майже невідомою особистістю. Віриться, що ідеї Ісаї Берліна резонуватимуть в українському суспільстві та зможуть пролити світло на важливі запитання.
Ісая Берлін народився 1909 року в Ризі в заможній родині латвійських євреїв. На сім’ю не поширювалися обмеження «смуги осілості», що дозволило їй 1916 року переїхати до Петрограда та включитися до громадського життя столиці імперії. Дитиною Берлін зростав серед високих ідеалів та вишуканої культури. У сховку затишної квартири він відкривав красу та добро серед жахів і потворності зовнішнього світу, що відкривалися його очам, варто було поглянути у вікно – надворі розгорталися події лютневої революції 1917-го. Так, в один із буремних зимових днів того року Ісаї відкрилося, як натовп тягнув поліцейського на вірну смерть. «Це було найстрашніше видовище: чоловік, оточений людьми, що тягнуть його на загибель»², – пізніше казатиме Берлін. Цей випадок назавжди заронить в його душу жах перед насильством й утворить підвалину складного життєвого протистояння мислителя. Через три роки після цієї події родина Берлінів була змушена залишити Росію через політику більшовицького уряду. В 1920 році сім’я оселилася в Англії, де Ісая Берлін проведе все своє життя. Закінчивши школу St. Paul’s у Лондоні, він продовжив освітній шлях в Оксфордському університеті, з яким далі пов’яже своє життя та роботу.
Мабуть, саме необхідність захисту свободи та гуманістичних цінностей від різних форм людської жорстокості, спричинених як злочинною недбалістю, так і свідомим вибором, стала своєрідним лейтмотивом праці філософа. Берлін уважно стежить за думками Канта, Гегеля та Маркса, виокремлюючи певні відправні точки, що приводять людство до полярно протилежних наслідків. Просвітництво (і в цьому Берлін формує своєрідний консенсус сучасної ліберальної думки) є для нього передвісником сучасної демократії, де існує простір людської свободи, в який ніхто не може втручатися. Локк, Вольтер, Монтеск’є для Берліна – автори портрета ліберального інтелектуала як людини, що визнає право кожного на власні погляди та думки. Розвиваючи цей принцип, філософ визнає, що різноманітні моральні цінності можуть бути однаково значущими. В цій ідеї Берлін відходить від усталеної традиції монізму (єдиних правил моралі), що знаходить своє вираження від Арістотеля до утилітаристів, вводячи концепцію плюралізму цінностей.
Хоча ця концепція не була цілком новою (так, сам Ісая Берлін відстежує її розвиток від Віко та Гердера), Берлін надав їй нового вектора розвитку, ввівши до політичного мислення. Заснування ліберальної філософії на базі часткової суб’єктивності у цінностях викликало дебати у філософських колах. Відповідаючи критикам, Берлін чітко відокремлював плюралізм – ідею про взаємну сумісність багатьох цінностей, від релятивізму – ідеї про відносність будь-якої моралі, а також протистояв діалектичному підходу: так, двоє осіб з різними поглядами можуть зрозуміти одне одного, проте при цьому вони можуть продовжувати мати різні цінності.
Поняття свободи філософ, услід за Бентамом, запропонував поділити на дві різні, але взаємопов’язані концепції – позитивну та негативну. Позитивна свобода – це можливість свідомо діяти і розвиватися. У рамках цієї концепції дія є обмеженою правилами певного суспільства, засвоєння яких сприяє звільненню. Таке трактування дещо перегукується із думкою Гегеля про свободу як усвідомлену необхідність (die Einsicht in die Notwendigkeit). З іншого боку, негативна свобода передбачає відсутність примусу та недоторканність особистого життя.
Визначивши таким чином поняття свободи, Ісая Берлін зауважує, що позитивне її трактування відкрите для ідеологізованих зловживань. Ця небезпека відстежена філософом через ідею «загальної волі» (volonté générale) Жан-Жака Руссо – що, незважаючи на нечітке визначення, об’єднує свободу з покорою інтересам суспільства або зі служінням певній цілі. Підсумовуючи, Ісая Берлін визнає взаємозв’язок між обома видами свободи, але наголошує на важливості негативної, ідентифікованої філософом з думками Бентама, Локка та, пізніше, Джона Стюарта Мілля – основоположників ліберальної політичної філософії³.
В тяжкі часи війни наші світогляди стоять перед випробуванням – конфронтацією з масштабним злом, уособленим ворогом. Щоб уникнути відчаю й душевного спустошення, необхідні, зокрема, чіткі терміни й категорії для опису нових подій. Ідеї Ісаї Берліна, розташовані – як і безліч життєвих ідей – на перетині етичного й політичного, можуть не лише стати надійним помічником української інтелігенції, але й зайняти гідне місце в широкому суспільному дискурсі.
________________________
¹ ‘1838–48: The Birth of the Russian Intelligentsia’, Encounter 4 No 6 (June 1955), 27–39.
² Isaiah Berlin: Contra la corriente’, Revista de Occidente no. 66 (November 1986), 103–39 (trans. Carlos Dardé)
³ ‘Two Concepts of Liberty’, Four Essays On Liberty, Oxford University Press, 1969, p. 118–172.
26.11.2024