Львів 18. жовтня 1918.
Минувшого місяця появилися в "Ділі" дві статті, які порушили справу українського господарського шкільництва, се є квестію під теперішну хвилю дуже важну, до якої однак загал нашої суспільности відноситься зовсім байдужно.
Як пекучою потребою є образовання селянського жіноцтва вистарчить тільки порівнати культурний стан нашого селянства з культурою селян в Чехії і Німеччині, де вивчення хатнього господарства у дівчат ставиться на першім місци.
Не треба доказувати, що для двигнення хатнього хозяйства та взагалі для піднесення культурного уровення селянського жіноцтва зроблено у нас до нині дуже мало. Мандрівні курси, які устроювано по провінції, не могли принести бажаного успіху, бо задля браку віктуалів і відповідного льокалю не можна було перевести практичної науки. Впрочім курси сі відбувалися тільки в зимі з огляду на праці в поли літною порою, а що до тепер маємо тільки 2 учительські сили, таких курсів відбувалося дуже мало.
Вже школа домашного господарства в Угерцях могла дати більшу користь, бо учениці мешкали в заведенню і мали змогу обзнакомлюватися ві всіми галузями домашнього господарства не тільки теоретично але і практично. Ся наука в школі тревала однак дуже коротко а тепер хотяй знов є отвореня, та виобразує річно так малий процент селянок, що про двигнення рільничої культури при помочи сеї одинокої школи нема що й думати.
Тимчасом потреба реформи в тім напрямі сталася пекучою. На заході жінка через уміле ведення хатнього господарства і взірцеве придержування порядку в хаті ширить поступ і культуру довкруг себе, підчас коли більшість наших селянок є першою перепоною у всякім поступі, бо вони находяться в стані цілковитої темноти.
Життє нашої селянки виповняє тяжка журба о хліб насущний і праця, яка виконана невміло не приносить бажаного успіху. Потреб духових вона майже не має, бо є темна і несвідома а більшість навіть читати і писати не yміє.
Се цільковите занедбання селянського жіноцтва є одною з причин невідрадного матеріяльного положення, в якім находиться наш селянський стан.
Як може бути достаток в селянській хаті, коли господиня не обзакомлена з тим, що становить головне її заняття через ціле життє. Придивімся як виглядають молочарські вироби, продавані селянами по міських ринках, як ведеться у нас годівлю дробу, чи знає котра з селянок, що кормлячи дріб зерном, доплачує ще до ceї годівлі?
Bпpoчім не говорім вже про рільне і подвірне господарство, придивімся тільки як вивязується наша селянка з завдання господині дому і матери дітей. Порядок уважає вона за річ злишну, на яку шкода часу марнувати. Штука варення ограничається до приладжування найпримітивнійших страв як: бульби, каші, борщу, капусти, які в додаток не все є добре і смачно приладжені та здорово і апетитно подані.
Вихованнє дітий так духове як і фізичне лишає рівнож багато до бажання. Смертельність дітий в наслідок злого відживлювання і епідемій збільшаться, а нарід уважає се за річ природну і незмінну, бо гіґієна хати і тіла се поняттє на селі зовсім незнане.
Сі хиби і недомагання нашого селянства можна би усунути через засновання господарських шкіл для селянок, де крім фахового знання набулиби і загальне образовання та почуття національної свідомости. Доперва тоді коли будемо мати свідоме селянство будемо могли опертися на трівкий основі, почуємося сильні та станемо рівні иншим народам.
Лиш при помочи національно свідомого і інтеліґентного жіноцтва можемо думати про піднесення культури серед селянства про економічну і національну силу. Жінка виховує молоде поколіннє і лиш тоді, коли она буде свідома і образована се виховання дітий буде оперте на зрозумінню властивих потреб городу.
Лиш при помочи фахово образованої селянки можуть розвиватися як слід наші кооперативні інституції, бож на продукції селянських господарств спираються спілкові молочарні спілки перерібки ярин і овочів, спілки збуту яєць і дробу. Фахово образована селянка зpозуміє їх вагу і буде їх підпирати.
Щоби се осягнути не вистарчить нам одна господарська школа в Угорцях винявських, нам потреба би таких шкіл по одній в кождім повіті.
А тепер спитаю, чи суспільність наша розуміє як cлiд потребу такої школи, чи думала коли над її створенями, чи на наших зборах, вічах, зїздах застановленося глубше над сею справою?
Не лиш Товариство "Просвіта" і "Сільський Гостодар" покликані є до сеї акції. Задачею кожної свідомої одиниці є застановити cя над сею справою. О скільки не одержимо попертя від сторони держави, повинні ми при помочи приватних фондів і складок приступити до засновання такої школи. Товариство "Сільський Господар" має вже приміщення на дві господарські школи лиш нема средств на урядженнє їх, тож застановімся над сею квестією, бо справа важна і пeкyчa.
Діло
17.10.1918