Кілька слів до матерей
Материнство, це великий і святий закон природи і заразом її найбільша таємниця, бо таємниця вічної її живучости. Материнство, це властива суть жіночости, що дрімає від віків у кожній жінці, в усіх клітинах її тіла, в усіх порухах її душі.
Материнська любов і дбайливість, відданість та прихильність, потреба захищати й боронити когось, вкінці жертвувати собою для чийогось добра — це властивості прикметні для кожної майже жінки. Вони проявляються вже в маленьких дівчаток, що з усією ніжністю майбутньої мами граються своєю лялечкою, піклуються зворушливо маленькими звірятками, а то й порученими їхній опіці молодшими своїми братчиками чи сестричками. Знову ж доростаючі дівчатка — з якою ніжністю пригортаються до своїх товаришок однолітків, залюбки роблячи для них різні дрібні щоденні прислуги. Це все ніщо інше, як перші прояви материнського інстинкту, що поволі пробуджується, дозріває й приходять до голосу. Всесильний цей інстинкт та надмір ніжних почувань знаходять нормальне своє заспокоєння в жінки, коли вона стає матір'ю.
Коли одначе говоримо про материнство, мусимо на одне звернути увагу усіх молодих більш або менш досвідчених мам, а саме, що: не треба надто перебільшувати в розумінні обовязків матері та господині, не треба любити по тваринньому, засліплено своїх дітей. Жінки, які цілий день граються своєю дитиною, позваляють їм себе мучити, виховують неслухняних, норовистих себелюбів. Водночас так матері, що немов затуркані квочки в кожному чихненні дитини добачають велике нещастя — виховують розніжнених, нездібних до життєвої боротьби людей. Нам потрібно розумних, зрівноважених, статочних матерей, що знають, які небезпеки грозять їх дитині та як від цих небезпек слід зберігати дитину. Нам потрібно таких матерей, що потраплять виховати здорових та сильних фізично і морально дітей на повновартісниx та високовартісних членів суспільства. Адже ж у руках матері майбутність народу!
Мрією кожної матері є здорова дитина, а її обовязком цю дитину виховати на здорового члена суспільства. Про це треба памятати матерям уже в часі вагітности. Вже тоді повинна мати дбати про своє дитятко. Гіґієнічна піджива, гіґієна сну та одягу, це найважніші правила вагітньої жінки. В харчі вагітньої жінки повинна бути достатня кількість вітамін та вапна. Отже перевага городовини та овочів, більша кількість молока, бо саме тут знаходяться складники, з яких будується молоденький дозріваючий організм плоду. Друга важна річ — це сон. Вагітна жінка повинна спати 8—9. годин. За цей час організм її відпочинає та набирає сил до важкої праці: родів та взагалі важних материнських обовязків. Врешті одяг вагітньої жінки повинен бути легкий та свобідний. У цей час не може бути мови про ношення якихнебудь шнурівок чи бандажів. Не зважаючи на це, деякі жінки стискаються в поясі, щоб задержати давну поставу. Вислід є такий, що стрункість постави не заховується, дитині грозить каліцтво, а матері — різні прикрі ускладнення при родах.
Приходить переломова хвиля в житті жінки: роди. Подія ця сильно потрясає кожною жінкою, незалежно від цього, чи родить вона вперше, чи вдесяте. Підчас акту родів стільки змін заходить в організмі та духовому житті жінки, що слід над ними дещо довше задержатися. Зі сторінки фізіологічної ділимо акт родів на три стадії: стадію болів, відчиняючих ураз, стадію болів перших та стадію видалення ложиська. Перша стадія родів посвячена цілковито відчиненню уразу. Ураз — це грушковато-овальний твір у долішній частині черева, який в долині звужується і переходить в шийку. Шийка уразу до самого кінця вагітності замкнена. Метою родових болів — відчинити її завширш долоні так, щоб головка дитини (плоду) могла крізь неї протиснутись. Болі появляються в відступах зпершу довших, дедалі щодесять, п'ять, а то і двох хвилин. З активною працею уразу співдіє плодовий міхур. Міхур цей обгортає плід з водами та ложисько. За кожним корчем уразу, міхур разом із водами входить в шию і неначе гумовий бальон розпирає її. Коли шия належно відчинена, то головка плоду, як то кажуть, "вставляється", тріскає плодовий міхур та води відходять. Тим кінчиться перша стадія родів.
Завданням другої стадії родів — видалити плід. Тепер болі є сильніші, довше тривають, перерви між ними коротші. Ураз корчиться та напружується, наставляється як тверда куля. Та хоча болі тепер сильніші, жінка страждає менше: вона може співдіяти свідомо і активно. Вона пре сама. Те пертя виконують мязи черевних покрив, а далі і цілого тіла. Щойно тепер наступає найдраматичніша подія: дитина родиться. Наперед голівка прорізується через переніжжя, дальше рамена, тулів, сидні та ноги. Дитина вродилася. Коли вона здорова, вітaє світ голосним криком. Завданням третьої стадії родів: видалення ложиська.
Разом зі змінами фізіологічними перероджується ціла психіка жінки за час цього, так важної для неї події. Коли за час вагітности, почування до ненародженої дитини було ще дуже нез'ясоване та неясне, було ще радше інстинктовне, підчас родів, коли до творчого її труду долучується бодай чи ненайсильніше з терпінь, починає вона розуміти вагу свойого післанництва. Дитина — це овоч її зусиль та терпінь набирає в її очах властивої вартости та значіння. Оце квилить немовля — світ величезних можливостей, чудесна загадка життя! Материнська любов розпалюється величавою силою, з якою гордістю та почуванням щастя пригортає його до своїх грудей молода мати! Плід її тіла та духа, вислів кохання, туга цілого життя втілені та дійсні. Бліде, зморене обличчя матері роз'яснює радісна усмішка. З цією хвилиною виростає перед нею світ нових переживань, світ нових турбот та радостей материнства. І саме тепер приходить час, коли жінка мусить виявити велику духову і фізичну витривалість, терпеливість і великі опанування надміру своїх почувань. В цьому допоміжним для жінки в великій мірі може бути пізнання засадничих моментів у фізичному й духовому розвитку дитини та способів правильного поступування з нею. Але про це іншим разом.
Рідна земля
19.09.1943