Відень, 15 н. ст. липня 1893.
Гамірно та весело було вчера вечером в Restauration zum schwarzen Adler, а пізнїйше в ночи в Cafe Gross-Wien... Висвободжені з вязницї cлїдчoї демонстранти звеличили памятний день на борзї импровізованим комерсом. Les eitremes se tuсhent...
Ретроґради-москвофіли, зашкорупілі наче мумії єгипетскі в борбі о "тисячилїтну азбуку", святощі народні в формі йор, ѣр, онику, омеґа, фтита, ижици і инше, непримиримі вороги "западно-европейскої гнилї", — сидїли при столї поруч из нашими поступовцями-радикалами! Чого та політика не доказує? Товарискі розмови ишли про пережите в мурах віденьскої вязницї. Москвофіли де-що скористали, проживаючи в благороднім товаристві: вивчились т. зв. Gannersprache переступцїв і злочинцїв та "телєґрафічну" штуку порозумівати ся через мури відмежуючі поодинокі віддїли.
А там далї і тоасти пійшли. Москвофіли підносили тоаст радикалів, Яворскій навіть (хто єго зміркує чи по щирости?) возвеличив заслуги і характер проф. Мих. Драгоманова, — Алексевич тоастував в честь д-ра Франка (оба ущасливлені були неприсутні), пізнїйше схопив ся він до тоасту в честь Аксакова... З годом не помилувано і великого Шевченка, а ось попав і Наумович з заслугами коло "просвѣщенія народа". Радикали звичайно нарід европейскій не схотїли й собі по-заду остати, Евгеній Левицкій тоастував на здоровлє "пoтepпiвшиx за идею"... [Ото вибрав ся! — прим. Ред.] Впрочім радикали нїяких більше тоастів не підносили, хоч москвофіли сипали ними мов з рукава.
Успособленє було знамените, гумор недостижимий, сказав-бись по словам справоздавця з вечерка в якім-там місточку галицкім: ентузіязм досягав зеніту... і лилось вино рікою, а клуби диму из благородних сортів вірджінія та трабук підносились в гору... По вечері появив ся на столї великій полумисок яєць. Се вже не були гнилі але варені і так само як памятного вечера дістав кождий по два примірники. Та ледви чотири години тревала згода між обома сторонництвами: Алексевич забажав тримати "большую рєчь", два радикали скучали і — звичайно циніки — пустили трівіяльного Witz-a. Достойний бесїдник вгнївaв ся, здавало ся се не горем прибитий галицкій Русин, се прямо Jupiter tonans...
З тої хвилї пійшло наче з Петрового дня. В каварни зійшли ся вправдї знов всї та з годом в-друге полаялись; в додатку заявив Алексевич, що радикали є москвофілам "враждьобная" партія. Другої днини заявили обі сторони, що се лиш "виміна гадок" була. Und was dann weiter ist geschehen, das singen wir das nachste Mal...
Нинї в полудне бюро 21-ше суду краєвого карного представляло вид неповседневний. Совітник суду д-р Дайсберґер в присутности свого протоколянта д-ра Ґрімма роздїлював свідоцтва помежи шіснацять обвинених о участь в демонстрації. Прочитано рескрипт висшого суду краєвого. Після него старала ся прокураторія підсунути факт під злочин з §.153 зак. карного (тяжке ушкодженє тїла), дальше §.85 бук. б. (тяжке ушкодженє чужої власности, коли при тім повстало небезпеченьство для житя і здоровля людей), пізнїйше §.95 (Erpressung), вкінци переступство з §.411 (звичайне намірене ушкодженє тїла). При §-фі 85-ім интерпретовано річ так: студенти знали, що митрополит носить окуляри, яйце могло розбити ся о оправу окулярів і війти до ока, з ока до мозку, а за тим заказити кров цїлого орґанізму. Зміст "свідоцтва" був дословно такій: "Zahl 29246. Vоm k. k. Landesgerichte zu Wien in Slrafsachen. Die uber Antrag der k. k. Staatsanwaltschaft gegen Sie wegen versuchten Verbrechens nach §153 St. G. B. eingeleitete Voruntersuchung wurde durch Beschluss des k. k. Laudesgerichtes Wien wom 13. Juli 1893 Z. 29246, bestatigt mit Erlasss des k. k ost. Oberlandesgerichtes Wien vom 14. Juli 1893 Z 9568, nach §.109 St. P. O. eingestellt. Hievon werden Sie mit dem Beifugen verstandigt, dass kein Grund zur weiteren gerichtlichen Verfolgung gegen Sie vorhanden ist. Wien, am 15. Juli 1893. Der k. k. Landesgerichtsrath: Dr Zeissberger". До того відповідна адреса.
Потім подякував найстаршій віком демонстрант судьї слїдчому за дуже скоре переведенє слїдства, а сей поданєм руки розпращав ся з всїми "кримінальниками". Оно і замітна річ, що цїле слїдство покінчено в 14 днях помимо переслухованя великого числа свідків, многих навіть в Галичинї в дорозі реквізиції. Ореченє висшого суду краєвого прийшло через телєфон в краєвий суд карний. Се повинно послужити добрим приміром для претяжкої нашої галицкої бюрократії.
Три демонстранти суть офіцирами резервовими, тому будуть мусїли відбути ще суд гоноровий в своїх полках. Додаю, що зголосив ся ще добровільно і осмий оборонець, славний віденьскій криміналіст д-р Штайн. Так отже жертвували свою поміч адвокати: чотири Чехи, два Нїмцї, один Хорват і д-р Дудикевич.
Довідую ся також, що вже внесено статути нового товариства "русских" студентів "Русь", до намістництва, рівночасно же через адвоката д-ра Козіча пійшов в міністерство протест против розвязаня "Буковини".
Клевченко.
Дѣло
18.07.1893